Денис Абрамов утік від опікуна

 

14-річний Денис Абрамов із Богодухова Харківської області втік від опікуна 66-річної Надії Денчик. Прожив у неї півтора місяця.

— Я жил с мамой. Затем она сильно заболела. Лежала в больнице с онкологией. Я ходил ее проведывать. Туда же начала наведываться Надежда Филипповна. Раньше с ней знакомы не были, — розповідає Денис. — Після смерті мами я лишився сиротою. Пилипівна запросила пожити в неї місяць — погодився. Коли вже мав їхати, сказала: "Я на тебе зробила всі документи. Якщо зі мною не залишишся, відправлю тебе в психлікарню".

Надія Денчик оформлювала опікунство на вісьмох хлопців. П'ятеро поїхали від неї, коли досягли повноліття.

— Мене з іншими підопічними змушувала працювати по господарству. За нами наглядали рідний син та онук Пилипівни, — говорить Денис. — Коли щось не так, давали підзатильники чи сильно долонями лупцювали. Якось побили по колінах, що не міг ходити. Змушували нас битися один з одним, а самі це знімали на телефон і сміялися. Пилипівна теж могла палкою побити або спустити на нас вівчарку. На кухні організувала чергування. Стосувалось лише дітей, яких взяла під опіку. Казали, улітку вона влаштовувала хлопців на роботу — лісопилку чи молокозавод. Половину зарплати змушувала віддавати їй.

Дениса Абрамова після втечі прихистили волонтери. Потім із будинку Надії Денчик утік 15-річний Сергій. Прожив у жінки чотири роки. Написав відмову від опікунства.

— Избиение Сергея сняли на видео и выложили в интернет. Потом кто-то рассказал об этом учителям. Те поговорили с его опекуном, записи удалил, — каже 15-річний Данило Герасименко, однокласник Сергія.

"Возьми трубку, а то я позабочусь, чтобы тебя поместили в самый зверский и вонючий интер­нат. Скажи по-хорошему, где ты есть. В противном случае, я позвоню к своим друзьям, которые тебя из-под земли достанут и притащат ко мне", — волонтер Ляна Теремкова зачитує повідомлення з телефону. — Такі есемески Денис отримує від опікуна. І після цього жінка хоче, аби він повернувся? Цього не буде.

У соціальній службі Богодухівського району претензій до Надії Денчик не мають.

— Коли в них із плановою перевіркою були психолог і соцпрацівник — діти казали, що нікуди звідти не хочуть іти, — пояснює Зоя Галілей, начальник районної служби у справах неповнолітніх.

— Не скаржились, бо боялись, — говорить волонтер Олександр Спіцин. — Бачив, як Надія Пилипівна посадила Дениса навпроти себе і питає: "Тебе что, плохо со мной?" І одразу кулаком по столу як вдарить. Як хлопець мав після такого відповісти? Казав, що йому з нею добре.

На трьох підопічних Надія Пилипівна отримує 10 тис. грн соцдопомоги щомісяця. Розмовляти з журналістами жінка відмовилась.

Волонтери готують доку­мен­ти, аби відправити Дениса до баби в російський Воронеж.

×