До хати 87-річного ветерана війни Василя Недипіча з міста Ладижин Вінницької області 1 грудня 2006 року постукали. Двоє чоловіків, одягнених по-діловому — у чорних костюмах і при краватках, привіталися й запитали господаря.
Молодший із них лишився на вулиці, а старший зайшов до хати.
— Я здивувався, що такий поважний чоловік знає моє прізвище. Думав, депутат який, — розповідає "ГПУ" пенсіонер. — Гарно говорив, що аж якось незручно було.
Гість представився працівником районного відділення пенсійного фонду. Поцікавився, чи господар та його 82-річна дружина Ольга цього року відпочивали за державний кошт у санаторії. Старі ніде не були. Тоді чоловік пообіцяв відшкодувати невикористані путівки грішми — по 3200 грн за кожну. Але спершу треба сплатити в пенсійний фонд 10% їхньої вартості. Решту грошей мають видати через тиждень у фонді.
— От, думали, добре, — каже Василь Недипіч. — Перед святами гроші будуть. На Різдво сини обіцяли приїхати — один із Запоріжжя, інший з Москви.
Пенсіонер дістав зі схованки 640 грн та простяг незнайомцеві. Той дав старому бланки, на яких стояли печатки з розмазаними буквами. Гість подякував і попрощався.
За два дні дід Василь пошкутильгав до пенсійного фонду довідатися, чи дадуть обіцяні гроші до свят.
— Він говорить про якихось чоловіків у костюмах, а я йому: "У нас таких немає", — згадує візит Недипіча завідувач Ладижинського відділення пенсійного фонду Анатолій Юрченко. — Узяв його за руку й повів у міліцію.
Поки старого допитували, до фонду зателефонувала 80-річна Галина Баранова, колишня вчителька. Теж цікавилася грошима за путівки. Слідчі зрозуміли, що в місті з"явилися шахраї. Зі слів Недипіча склали їхні фотороботи. Прикмети розшукуваних терміново повідомили через місцеву радіостанцію "Лада". Працівники фонду обдзвонили й попередили всіх самотніх пенсіонерів.
Наступного дня до міліції з мобілки зателефонував пасажир рейсового автобуса "Ладижин — Тульчин". Сказав, що схожий на розшукуваного сидить у салоні. Оперативники затримали підозрюваного прямо в автобусі. У кишенях знайшли кілька сот гривень і пачку бланків із печатками.
45-річний чоловік назвався Володимиром Харламовим. У всьому зізнався відразу. Сказав, що видурював гроші сам, а 30-річний напарник Андрій Вовк лише показував, де живуть старі люди.
Харламов народився й виріс в селищі Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. У 80-х служив мічманом на Балтійському флоті. Коли розпався Союз, повернувся в рідне село, одружився і працював на місцевому крохмальному комбінаті. У 1994-му та 1998 роках Харламова обирали селищним головою. 2000-го він звільнився з посади, пояснивши виборцям, що втомився і хоче спокою. Того ж року він розвівся з дружиною та виїхав, покинувши на батьківщині матір і рідну сестру. У селі під містом Тульчин на Вінниччині Володимир Харламов одружується вдруге. У нього народилася донька.
Останні роки Володимир працював де доведеться. Міліціонерам розповів, що на сім"ю треба були гроші, тому весь час шукав підробітків. Восени припекло так, що вирішив дурити пенсіонерів. Для Харламова це не було важко — будучи головою, він навчився справляти на старих людей гарне враження. Дістав костюм, бланки якоїсь контори і пішов по хатах. Провідником узяв місцевого приятеля Андрія.
Володимир Харламов зізнався, що обдурив більше десяти родин. Йому загрожує до трьох років тюрми. Гроші ошуканим обіцяють повернути після суду.
4 
1
Коментарі