У неділю вранці бурулька впала з даху будинку на вул. Суворова в центрі Києва і смертельно травмувала 78-річну Галину Зинюк.
Із чоловіком загиблої зустрічаємося в понеділок в обід біля столичного моргу на вул. Оранжерейній. Едуарда Зинюка, 77 років, супроводжує подруга загиблої. Едуард Володимирович — худорлявий, міцний, у минулому майстер спорту зі спортивної гімнастики. Був поруч із дружиною, коли сталася трагедія.
— Ми живемо на вулиці Рибальській. Майже щодня гуляли в парку Слави, — розповідає. — У неділю на прогулянку відправилися близько одинадцятої ранку. Йшли по Суворова, дружина мене тримала під руку. Там розташована Печерська райдержадміністрація, тротуар чистять від снігу. Підходили до зупинки 55-го автобуса біля Транспортного університету. Я відчув, що Галя почала падати. Одразу після цього почув біля голови гучний хлопок. Дружина впустила мою руку, впала на землю. Кинувся піднімати її. А в неї з носа й рота кров пішла. Очі закриті, практично не дихає.
Едуард Володимирович підклав під голову дружині шапку, витирав хустиною кров із обличчя. Одночасно перевіряв пульс. Каже, серце стукнуло кілька разів і спинилося.
"Швидку" викликали люди на зупинці. Та прибула за 15 хв. Лікар перевірив зіниці, сказав: померла. Ще за годину приїхав катафалк і забрав тіло.
У понеділок Едуарда Володимировича запросили до районної прокуратури записати свідчення. Міліція має намір порушити кримінальну справу. З Національного транспортного університету зателефонували двоє проректорів. Співчували, вибачалися, казали, допоможуть із похороном. З мерії подзвонив перший заступник міського голови Анатолій Голубченко, теж обіцяв сприяння. Після цього Едуард Зинюк написав заяву з проханням, аби Галину Петрівну поховали поряд із могилою її матері на Звіринецькому цвинтарі.
Після загибелі дружини чоловік ніч не спав, міряв квартиру з кутка в куток. Із-за кордону викликав доньку й онучку. У понеділок вони прилетіли в Україну.
— Я втратив усіх рідних під час блокади Ленінграда. Але то була війна. Як таке може статися, що людина загинула посеред дня у центрі Києва, — зрозуміти не можу. Я прожив із Галею 58 років.
Едуард Зинюк за Союзу працював першим секретарем колишнього Московського районного комітету компартії. 25 років був депутатом столичної міськради. Каже, якби від бурульки постраждала людина за тих часів, районне начальство зняли б одразу. Серйозні неприємності мали б і керівники міського рівня.
Едуард і Галина Зинюки 1955-го закінчили Київський політехнічний інститут. Їх розподілили на столичний завод "Червоний гумовик". Галина Петрівна працювала старшим інженером, на пенсію вийшла 1990 року.
Якби від бурульки постраждала людина за радянських часів, районне начальство зняли б одразу
У Зинюків єдина донька — 54-річна Лариса. Вона кандидат біологічних наук. Останні дев"ять років працює у Великій Британії, викладає в Бристольському університеті. Онука Галина, 30 років, — економіст, живе в Чехії.
У понеділок тротуар біля зупинки, де сталася трагедія, перегородили стрічками. Усюди висять попередження: "Обережно, бурульки! Проходу нема". На зупинці люди обговорюють випадок.
— Учора тут жінку крига вбила, будьте обережніші. У бідної вся голова була в крові, — попереджає літній чоловік із ціпком.
— Невже на смерть? — дивується перехожа.
— На смерть. Учора всю кригу з будинків позбивали. У нас так завжди: доки когось не приб"є — ніхто не почухається.
Шматки льоду скалічили дев"ятьох киян
Із 18 по 22 лютого до столичних лікарень звернулися дев"ятеро осіб, на яких із дахів упала бурулька. Вони дістали черепно-мозкові травми.
Перший випадок — крига впала на жінку 18 лютого у дворі будинку по вул. Хрещатик, 13. Потім уламки льоду калічили людей на бульв. Лесі Українки, вул. Московській, Січових стрільців, Обсерваторній, Володимирській, Лютеранській, Ярославовім Валу і Гарматній. Така офіційна статистика. Однак медики припускають, що не всі потерпілі зверталися до лікарень по допомогу.
2 
1
Коментарі