За останній рік 45-річного Василя Каліушка побили чотири рази. Декілька днів тому його ледь не збила машина сусіда Володимира Тополі, підполковника міліції. Потерпілий переконаний, що підприємливі сусіди змовилися з місцевою міліцією і хочуть привласнити рештки його майна.
Столярна майстерня Каліушка знаходиться на території садового товариства "Метробудівець-1", на околиці Києва. Землю столяр купив 1997 року. Поряд із майстернею — стіни незакінченого будинку і хибарка, де живе він сам. Усі споруди займають близько п"яти соток.
— Ви ж знаєте, як швидко дорожчають у Києві земля й житло. Впливових родичів і друзів у мене немає, грошей тепер також не водиться. Як мені захистити себе і свою власність? Хіба можливо працювати, якщо заробиш рубль, а п"ять заберуть? — зітхає Василь Каліушко і показує свою столярню.
Протягом кількох місяців Данилевський тричі побив Каліушка
Здається, у цьому просторому приміщенні щойно зупинили роботу: в кутку складені стосами дерев"яні заготовки, на фугувальному станку напіврозпиляна дошка, по долівці розсипана тирса. Насправді ж тут давно ніхто не працює. Каліушко заробляє на життя збором металобрухту.
Влітку минулого року п"яний сусіда Віктор Данилевський побив вікна у його будинку, увірвався в майстерню і кинувся на господаря з кулаками. Той звернувся до дільничного інспектора Івана Грабаря, але міліція не покарала хулігана. За наступні два тижні Данилевський поламав паркан Каліушка, обікрав майстерню, розбив фрезерувальний станок і знову побив чоловіка. Столяр поскаржився на бездіяльність дільничного у Святошинський райвідділ міліції. Однак там не захотіли розбиратися.
Протягом наступних кількох місяців Данилевський ще тричі побив Каліушка, розбив стіну його хибарки, зіпсував дах. Чоловік обійшов прокуратури всіх рівнів: районну, міську, Генеральну. Був у секретаріаті уповноваженого з прав людини, у приймальні блоку "Наша Україна". Потрапив на прийом до заступника міністра внутрішніх справ Володимира Рудика.
Після цього садове товариство "Метробудівець-1" перевірили інспектори МВС. На тому все й закінчилося. Складу злочину не знайшли. Усі відомства відсилають справу до районних правоохоронців.
— Сусіди не свідчать на мою користь, бо бояться за себе. Тут у кожного своя хата скраю, — пояснює Каліушко.
Він переконаний, що поділити його власність вирішили місцеві впливові люди. Саме вони підбурюють хулігана Данилевського.
Підполковник пригрозив двома роками тюрми і вимагав $1000 хабара
— Усі вісім років, що я тут живу, проти мене воюють, — каже Каліушко. — Чекають, поки я сам прийду і скажу: забирайте все, тільки дайте спокій. Але я хочу залишити майно синові.
Хлопчикові Жені п"ять років. Він живе з матір"ю, окремо — у селі під Києвом. Василь Каліушко і мати Жені ніколи не були одружені, але жили разом, потім розійшлися. Тепер батько щомісяця возить їм продукти і зароблені на металобрухті гроші.
Сам столяр живе у тісній халупі, яка залишилася від колишньої господарки. У кімнаті тепло, пахне м"ятою та деревом. На стінах ікона і два пейзажі, намальовані яскравими фарбами. Господар має двох собак — кавказьку вівчарку Джину і лайку Джека, а ще кішку Кісу. Пригощає смачною кавою у пластикових стаканчиках. Показує фотоальбом зі знімками столярних виробів — здебільшого важких рельєфних дверей з темного дерева. За кращих часів майстерня Каліушка виготовляла столярку для заможної публіки.
— У кінці 90-х мені пропонували взяти участь у виставці виробів із дерева в Палаці спорту. Але оренда квадратного метра площі коштувала 500 доларів, і я відмовився, — згадує колишній підприємець. — А більше десяти моїх учнів стали успішними бізнесменами. У мене легка рука, — усміхається.
Свою справу Каліушко відкрив 1994 року. Після будівельного технікуму працював у Київміськбуді, потім їздив "човником" до Польщі, возив металобрухт.
Так і заробив на перший станок. Заснував приватне підприємство, назвав його "Тікич". На честь річки, яка протікає в селі Катеринопіль на Черкащині, де він народився.
Спочатку справи йшли добре. Каліушко орендував склад на вулиці Колосковій.
— Було добре, рекетири не заважали. Потім якась торговельна фірма запропонувала господарям більше за оренду, і мені довелося забиратися.
Ми опитали 13 чоловік сусідів, і ніхто нічого не бачив
Каліушко зі своїми станками і робітниками переїхав на "Метробудівець-1", де купив земельну ділянку. Тоді ж столярку йому замовив підполковник міліції. Майстер знав тільки його ім"я — Михайло Валентинович. Коли замовлення виконали, підполковник відмовився платити, та ще й підіслав податківців. Ті нарахували штраф у $8000. Підполковник пригрозив Каліушкові двома роками тюрми і вимагав $1000 хабара.
— Довелося заплатити. Тоді Михайло Валентинович мені сказав: "Ти мій вічний раб". Вимагав безкоштовно ставити йому столярку на дачі... Моїх робітників розігнали, замовників розлякали. Якийсь час обшивав деревом балкони, робив рами, але ж тут постійно рвуть, скубуть, інструмент крадуть. Якщо хочеш зрозуміти, чим є наше суспільство, відкрий столярну майстерню. Може, піду спалюся під Верховною Радою, — закінчує Каліушко свою історію і показує почорнілі долоні: — Ними я вже зібрав три тонни металобрухту, — сміється.
"ГПУ" поспілкувалася з дільничним інспектором Іваном Грабарем. Він запевнив, що справу Каліушка розслідували, але не знайшли доказів насильства над ним.
— Ми опитали 13 чоловік сусідів, і ніхто нічого не бачив, — пояснив інспектор.
2 
1
Коментарі
2