На маршруті №11 у Черкасах їздить жовтий автобус "Ісузу". Його купили для безкоштовних перевезень дітей-інвалідів до реабілітаційного центру. Однак він обслуговує звичайних пасажирів.
2007 року благодійна організація "Ротарі Клуб" зібрала на автобус 40 тис. грн. Кошти передали "Комітету по захисту дітей-інвалідів". Його очолювала Таїсія Цацкіна. Вона перерахувала гроші на завод "Богдан", який обладнав звичайний автобус підйомником та широкими дверима, щоб вільно входив інвалідний візок.
— 2009-го я запропонував наклеїти на автобусі символ нашої організації, — говорить 42-річний Віктор Вовк з "Ротарі Клубу". — Цацкіна категорично відмовилася. Я запідозрив, що на цьому автобусі їздять не тільки діти.
"Ісузу" стояв у дворі будинку на вул. Конєва, 15/1. Там мешкають 36 дітей з вадами опорно-рухового апарату. 2011 року члени "Комітету по захисту дітей-інвалідів" вирішили переобрати керівника. Однак Таїсія Цацкіна відмовилася передавати документи.
— Довелося зареєструвати нову організацію — "Спілка батьків-інвалідів оновлена", — розповідає її голова Валерій Гаврилов, 51 рік. — Але автобус вона так і не віддала. Спочатку він наче возив дітей, а потім зник. Батькам доводилося заносити дітей на колясках у звичайні автобуси, адже їх треба возити в реабілітаційно-оздоровчий центр. Потім узнали, що наш автобус їздить на маршруті №11. Тільки вже без підйомника, і двері переварили, зробили як у звичайних маршрутках. Цацкіна просто украла його.
Батьки дітей-інвалідів кажуть, що Таїсія Цацкіна мала борги, тому й віддала автобус на маршрут.
— Вона паралельно заснувала якусь іншу благодійну організацію, щоб збирати гроші, — продовжує Віктор Вовк. — Автобус — це не єдина її махінація. Вона ще отримала територію біля дому для побудови гаражів для батьків дітей-інвалідів, а тепер ці гаражі продає.
Автобус їздить за міським маршрутом на тому самому номері — СА 1008 АА. Згідно з реєстрацією досі належить "Комітету по захисту дітей-інвалідів".
— Наш автобус певний період возив дітей, — каже Таїсія Цацкіна. — Але міська рада не виділяла нам ніяких грошей, усе за власний рахунок. Треба було щокварталу техосмотр проходити, платити за страховку, утримувати водія. Грошей не мали. До того ж з автобусом мали купу проблем — нас постійно зупиняли, бо не було поміток "лікар", "механік". Потім він ще й поламався, грошей на ремонт не було. І борги організації росли — за опалення, за оренду майже 18 тисяч гривень. Щоб усе оплатити, мусили здати автобус в оренду. Якби не заплатили, суд просто забрав би його. Зараз машину відремонтували, а влітку всіх дітей безкоштовно возитимуть по екскурсіях. Двері ніхто не переварював, а підйомник легко прикручується назад. Гаврилов вимагає повернути автобус, однак він ніякого стосунку не має до мене, нашої організації і автобуса.
1 
1
Коментарі
2