16 серпня близько 15.30 у селі Дмитрушки Уманського району Черкащини три автомобілі попсували городину чотирьом родинам на вул. Республіканській. За кермом "жигулів" був уманець 26-річний Андрій Рижков. За ним гналися брати Сергій та Олександр Поліщуки на двох "шкодах". Запідозрили у крадіжці кукурудзи.
— Ми їхали в Умань із Маньківського району, — говорить харків'янка Юлія Горбаченко, 29 років. Вона білява, одягнена у рожевий літній сарафан. Їхала в "п'ятірці" з Рижковим.— Біля села Пугачівка в кукурузному полі зупинилися, аби сходити в туалет. Зайшли трохи вглиб, щоб нас не було видно. Коли вийшли, нам назустріч їхала машина. Водій вийшов і почав кричати, що крадемо його кукурудзу. Вийняв ключі з нашої машини. Моєму хлопцеві вдалося забрати їх, і ми поїхали. Але цей чоловік почав нас переслідувати. Згодом до нього приєдналася ще одна машина, і вони намагалися скинути нас із дороги, навіть таранили. Коли заїхали в городи, Андрія витягли з машини й почали бити руками і ногами. Я дуже злякалася. Врятувало нас те, що на крик почали виходити люди. Та кукурудза стара і нікому не потрібна, а вбивати людей за те, що сходили в туалет серед поля, — смішно.
39-річний Сергій Поліщук — голова товариства "Сяйво" у селі Пугачівка. Його господарству належить поле кукурудзи. Брат Олександр — сільський голова.
— Я їхав з Умані в село. Дивлюся, хлопець і дівчина виходять із качанами, — розповідає Сергій Поліщук. — Підійшов і говорю: "Що ви робите?" А вони: "Що, не можна?" Тоді кажу: уявіть, що якби я прийшов у вашу квартиру і взяв якусь річ. Уже пройшли ті часи, коли можна було все. Зараз поля приватні. Кажу, давайте приїде охорона, поїдемо в контору, складемо акта. Вони хотіли відкупитися, але я наполягав на своєму. Вони викинули кукурудзу і почали тікати. Машина рвонула, я впав. Дівчина ще викидала качани з салону по дорозі. Вирішив поїхати за ними, побачити, де зупиняться. Він створив аварійну ситуацію, виляв машиною зі сторони в сторону, а я спокійно їхав за ним. По дорозі подзвонив сільському голові. Коли люди приходять і просять собі кілька качанів, я ще нікому не відмовив. А коли рвуть оберемками на продаж, мені образливо. Я сплачую податки, допомагаю селу.
У Дмитрушках машини ледь не збили сімох дітей, які гралися на дорозі. Попоїздивши городами, автівки зупинилися перед загорожею для гусей.
— Ми вибачалися, що потопталися по кукурудзі, там була наломана, — розказує Андрій. Під оком у нього свіжий синець. — Він почав сваритися, казав, що хазяїн поля. Я тоді запропонував купити її. Він наказав стояти, забрав ключі від машини. Я боявся, бо зі мною була дівчина. Він поїхав за нами, почав підрізати. Тоді під'їхала друга машина і вони мене вдвох почали ганяти по дорозі. Я хотів лісом проїхати, але був тупік, тому поїхав у городи. Вони їхали за мною, як по трасі, по тих кабачках. Відкрили двері, силоміць витягли. Почали бити. Виваляли в болоті.
Місцеві жителі написали заяви на відшкодування збитків.
— Я ціле літо робила, а вони попортили, — каже Валентина Пірожок, 57 років. — Проїхалися клубнікою, буряками, картошкою, квасолею, буряками. Все переполосували. Він же сільський голова, хіба не знає, що не можна городами їздити? Запишіть номери машини та всьо. Хай той дурний тікає, а ти ж голова. Де це таке є, за п'ять качанів людину бити. Я в себе на городі нічого не сказала б.
— Ми й не знали, як вони в город заїхали, — говорить Валентина, 39 років. — Чули, як по вулиці гналися, чоловік вийшов подивитися, а вони вже в городі у нас. Усі в різних сторонах по телефонах дзвонять.
1 
1
Коментарі
2