19 січня в селі Тернівка Бершадського району Вінницької області помер 72-річний Олександр Нечиталюк. Уночі його закатував місцевий семикласник Андрій, 13 років. Запевняє, що вбивав із напарником 36-річним Олександром Воробйовим.
— Ми прийшли в гості, попросили горілки, — згадує Андрій. На ньому старий одяг, брудні спортивні штани й завеликі черевики без шнурків. — Він нас став вигонити, доставав мене. Я розсердився, стяг його з ліжка. Почав бити його головою об землю. Тоді облив кіп'ятком із чайника. Потом хотів спалити, щоб його не було. Я не шкодую, що таке зробив. Це дід вредний був, цукерків ніколи не давав.
Андрій місцевий, навчався в сільській школі. Жив із матір'ю, вітчимом та 10-річним братом. Відставав у розвитку від ровесників. Останні кілька місяців товаришував із Воробйовим. Той нещодавно вийшов із в'язниці, зійшовся з місцевою. Каже, ввечері 18 січня завітали до Нечиталюка на околицю села.
— Він жив сам, але ми щодня його провідували. Їсти приносили, в хаті протоплювали, — каже родич загиблого Ігор Поліщук, 27 років. — І 19 числа прийшли. Він лежав посеред хати. Побитий весь. Голова в крові. Штани стягнуті. Чайник в одній стороні, солярка в другій. Документи всі з хати пропали. Виявилося, що цей хлопчина розтоплював у хаті. Бумаги не знайшов, тому спалив усі документи. Перевернув усе в хаті, безлад страшенний.
Міліціонери затримали хлопця одразу.
— Установили, що він пішов до потерпілого після школи, — розповідає слідчий 44-річний Андрій Невідомський з обласної міліції. — Той став його вигонити. Школяр почав битися. Переламав усі ребра, проламав груди, обпік окропом. У кінці облив тіло соляркою, але те не зайнялося.
Семикласник проходить психолого-психіатричну експертизу. Його батьки не вірять, що син убив пенсіонера.
— Андрій не міг, він добрий, — запевняє матір Інна Полейкіна, 30 років. — Кота ніколи не обідив, не те що людину. Скільки з дітьми на кутку грався, нікого не чіпав. Дома горілку не пив. Якщо він це і зробив, то під впливом товариша. Той чоловік прибився в наше село.
Не вірять у вбивство й односельці.
— Андрій ні з ким ніколи не бився, — каже його класний керівник 30-річна Олена Шпилюк. — Агресії в ньому не було. Відвідував школу з мамою, з учителями. Іноді він не ходив, бо не мав в що одягнутися чи взутися. Вчитися не хотів, та дисципліну не порушував. Казав, що йому це все не треба. Вміє читати, писати та рахувати.
— Він не ангел, але й не вбивця, — додає директор школи Тетяна Ярмійчук, 65 років. — Я то вже знаю. Йому внушили, що в тюрмі добре, і він хоче в тюрму. Ця дитина самостійно таке зробити не могла.
Селяни підозрюють, що міліціонери затримали не того. Увечері бояться ходити вулицями поодинці.
31 
1
Коментарі
2