2 січня семикласниця Тетяна Гусак із села Ворони Бершадського району на Вінниччині народила дівчинку. На честь прабаби її назвала Анастасією. Немовля має вагу 2,9 кг та 50 см зросту. За три дні до цього Тетяна відсвяткувала 13-річчя.
— Без дозволу матері до неї нікого не пускаємо, — каже 54-річний Анатолій Банах, головний лікар пологового відділення Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова, де лежить породілля. — Зараз за її дитинкою доглядають санітарки й медсестри. Ще одна мамочка помагає по палаті. Дівчинка родилась здоровою, без патологій. За моєї практики вона — єдина, хто родив саме в такому віці.
Лікарі не впускають до палати. Із неї виходить 13-річна Тетяна Гусак у фіолетовому халаті поверх білизни. Повнотіла, з густою косою, притримує живіт. Їй робили кесарів розтин. Немовля плаче у візку. Медсестра заспокоює дівчинку й везе у дитяче відділення.
— Я її тільки покормила. Не знаю, чого плаче. Молока хватає, слава Богу. Весь день вона зі мною лежить, а на ніч забирають. Як родила, сльози стримувала, а потім заплакала. Дівчинку мені зразу поклали на груди. Був такий наркоз, що все чула й бачила, — розповідає Тетяна. — Я сама можу справитися з дитиною. Вигляділа молодших братів і сестру. Без проблем замінюю памперси, колишу й одягаю.
Питаю, хто батько дитини.
— Старший хлопець. Але це не вітчим, — Тетяна дивиться поперед себе. У селі люди говорять, що її зґвалтував вітчим. — Сама не знаю, як це случилося. Що бєрєменна, взнала на восьмому місяці. Бігала на фізкультурі й нічого не чуствувала. Токсикозу не було, тільки спина нила. Місячні почалися з 11 років. Як перестали йти, думала, це нормально. На уроках основ здоров'я нам вчителька розказувала, що місячні можуть перериватися на кілька місяців. Та й перед школою врачі щупали мені живіт, нічого не побачили.
Вагітність Тетяни восени помітили вчителі. Шкільна медсестра направила на УЗД.
— Мама cтала сваритися, як я могла завагітніти у 12 років. Я — у плач. Потім обоє успокоїлись. Здали аналізи, пройшли комісію, а через місяць поклали мене у Вінницю, — поправляє дерев'яний хрестик на грудях. — Учителі й однокласники дзвонять кожний день. Листи пишуть. Питають, чи нічого не болить, що передати. Вже купили розового конверта на виписку.
Тетяна Гусак — із багатодітної родини. Її мати 30-річна Катерина має шістьох дітей: чотирьох від першого шлюбу, двох — у другому. Крім Тетяни, виховує 10-річного Євгенія, 7-річну Галину, 6-річного Юрія, 4-річного Віктора та Вікторію, 2 роки. Старшу доньку планує забрати після Різдва.
— Для мене Настя буде як дочка, — каже Катерина телефоном. — Нічо. Там де шестеро, там і семеро буде. Колясочка і люлька є, одьожка — тоже. Тільки хата невеличка. Прийдеться купляти двохетажну кровать для старших дітей. Родичі співчувають, сусіди між собою шепчуться. Чутки йдуть, хто батько дитини. Не думаю, що мій чоловік. Я не бачила, щоб він ліз до Тані. І вона боїться казати. Час пройде, Настя підросте і в рік стане ясно. Самі розберемося, хто батько дитини.
Опікунська служба району планує забрати в Катерини всіх дітей. 15 січня має бути суд.
— Кажуть, в нас у хаті не прибрано, — зітхає Катерина. — В тій адміністрації сидить дуже протівна жінка. Хіба не понімає, що багато дітей? Той кине, та кине — і безлад. Вже кажуть, що і Настю заберуть. Ми не віддамо.
Катерина з чоловіком 38-річним Сергієм живуть на соціальні виплати і з власного господарства. Відгодовують свиней і птицю.
4 
1
Коментарі
1