Микола Климчук, 48 років, має ділянку на дачному масиві "Вишеньки" біля Києва. Там він зробив теплицю зі старих дерев"яних вікон, цегли та кількох шматків арматури.

— Я працюю на авторемонтному заводі. Два роки тому в офісному приміщенні міняли старі вікна на пластикові. Я попросив забрати їх собі. Взяв у брата машину, завантажив 12 штук і повіз на дачу, — розповідає Климчук.

Під теплицю виділив сонячну ділянку. Зробив фундамент у дві цеглини — 4,5 на 2 метри. Із кожної довгої сторони "посадив" на цемент по три вікна. Між рамами перекинув металеву арматуру, щоб зверху вийшла решітка. На кожній залізній палиці приварив куточки.

— Із дахом теплиці сам не впорався. Покликав сусіда. Удвох ми затягли вікна нагору, поклали зверху на арматуру, — продовжує Климчук. — Для надійності позбивав усе цвяхами. Із торця прилаштував ще по одному вікну.

Кожен тиждень лагодив та зашивав парника

На теплицю Климчук витратив 11 вікон. Дванадцяте залишилося про запас. Але щоб шибки не побилися, кожне скло хрест-навхрест заклеїв скотчем. Дуже великі щілини заклав будівничою герметичною піною. Таку використовують під час встановлення пластикових вікон.

— Раніше в мене була тепличка під плівкою. Та її по декілька разів на день доводилося відкривати та закривати. Та й у нас тут вітри страшенні. Залишаєш гарну тепличку, а за тиждень приїздиш — вона пошматована. Ще й бродячі собаки любили з нею гратися. Я кожен тиждень лагодив та зашивав парника, — жаліється чоловік.

А віконна теплиця не псується від вітру. Для провітрювання — досить відкрити всі кватирки. Хіба поливати треба обережно, щоб не розбити скло. Та щороку фарбувати їх водостійкою фарбою, щоб дерево не гнило та не трухліло.

— Торік із нової теплиці зібрав стільки огірків, що не знали куди дівати. Законсервували банок сто. І їли досхочу. Огірки були аж до середини вересня.

Ранньою весною городник висіває в теплиці редиску, салат та кріп. А на початку травня висаджує розсаду помідорів, перців і баклажанів. Коли їх переносить у відкритий ґрунт, теплицю засіває огірками.

— Для кращого врожаю щороку повністю змінюю ґрунт. Так минулорічні хвороби огірків не перенесуться на нові, — додає Микола Климчук.

На дерев"яний каркас напнули поліетилен

54-річний Леонід та 49-річна Лариса Винниченки три роки тому купили металеву теплицю. Поставили на своєму городі біля Житомира й залишили зимувати на вулиці. Коли приїхали навесні — теплиці вже не було. Грабіжники залишили тільки пориту грядку. Щоб цього не сталося вдруге, сім"я зробила парник із дерев"яних брусків.
— Металева теплиця, звісно, надійніша — служила б багато років. А дерев"яна років зо три простоїть. Для невеликого парника вибрав дубові бруси — десь п"ять на п"ять сантиметрів. На одному кінці трохи заточив, щоб убити в землю. Від гниття змастив їх мідним купоросом та оліфою. Частину, яка буде в землі, мастив двічі, — розповідає киянин.
Готові бруси чоловік забив у землю, а більш легкими дощечками вибудував парник "хатинкою". На конструкцію накинули поліетиленову плівку й прибили гвіздками. Знизу кінці придавили цеглинами.
— Коли треба провітрити, відкидаємо цеглу й піднімаємо плівку, — пояснює городник. — Щоб не падала, фіксуємо прищіпками. Мороки багато, але врожаї з цієї теплички — дай Боже. Огірки щотижня по десять штук на кущі в"яжуться. І кущі помідорів усі у плодах.

×