"Раніше півдня бігали з чоловіком за трактором на городі, а потім ще цілий день викопували картоплю, хімікатами користувалися, — каже очільник Вінницького обласного клубу органічного землеробства 44-річна Альона Качур.
У селі Вінницькі Хутори біля міста вона має 50 соток городу. — Тепер не оремо, не копаємо, ніякої хімії. Фізичних і матеріальних затрат мінімум, а урожаї радують".Качурі закінчують копати картоплю. Вона посаджена по три ряди. Між ними — притрушені тирсою стежки.
— Із них зручно плоскорізом бур"яни збивати, за літо ми жодного разу в міжряддя не ставали, — пояснює Альона Іванівна. — Плоскоріз Фокіна — супер інструмент. У нього принцип коси. Не треба дзьобати землю сапою. Не болять ні спина, ні руки.
Михайло Качур, 55 років, викопує корч із десяти великих картоплин. Садили одну.
— Це сорт Повінь. Ще маємо Горлицю, Адретту, Луговську. Ми садимо свої районовані сорти, голландські не для наших умов. Вони добре родять два-три роки, а потім виводяться, — пояснює він.
На насіння Качурі відбирають найкращі бульби. Залишають їх прозеленитися. Така картопля добре сходить.
Поруч із ділянкою картоплі дозрівають квасоля, баклажани, солодкий перець, помідори та капуста. Між ними цвітуть чорнобривці. Запах квітів відлякує шкідників, допомагає боротися з нематодою.
Від колорадського жука кроплять картоплю "Актофітом". Замість мінеральних добрив використовують компост. Готують його самі.
У німців нема чорноземів, і вони виживають за рахунок компосту
— У німців є прислів"я: покажи мені свою компостну яму і я скажу, який ти господар. У них нема чорноземів і вони виживають за рахунок компосту, — каже Альона Іванівна. — Компостна куча — це шлунок городу. Ми це зрозуміли вже після першого експерименту 2004 року. Була осінь, бур"янів купа. Ми скосили їх, склали на купу, полили "Байкалом". Через півтора місяця з того бур"яну вийшов чудовий компост, який ми розстелили на експериментальній ділянці під смородину. Там була глейка, як пластилін, земля. А за зиму стала пухкою. Черв"ячки розрихлили землю. Не повірите: на смородині було таке велике листя, хоч голубці крути.
Відмовившись від хімії, Качурі помітили, що на городі з"явилося багато комах. Для них вони залишають кілька квадратних метрів необробленої землі. Коли на городі завелася землерийка і почала поїдати моркву та коренеплоди, підвісили навколо качани кукурудзи. Принадили сойок. На наступний рік землерийка зникла.
— Свою розсаду навіть цього спекотного літа ми поливали один раз: коли садили. Потім розстелили між саджанцями скошене жито. Воно відбиває сонячне проміння. Температура ґрунту тоді нижча і не так випаровується волога. Через полив рослини хворіють. А коли не поливати, рослина пускає корені на глибину.
Після збору урожаю Качурі висівають гірчицю, фацелію, олійну редьку. Пізньої осені рослини скошують, поливають біопрепаратами. За зиму вони перегнивають. Навесні ґрунт обробляють плоскорізом. Не перекопують, інакше випаровується волога.
— У нас тут був пирій. Це перший показник того, що земля виснажена. Щоб переробити його коріння, на городі завелася дротянка. Це нормальний природний цикл. Вивели пирій — зникла дротянка. Органічне землеробство потребує уваги і спостережливості.
Кролям згодовують кропиву й деревій
— Ми знайшли спосіб, як уберегти кролів від болячок, — каже Альона Качур із Вінниці. — Улітку, коли цвіте кропива, деревій і чорнобривці, робимо з них віники і підвішуємо сушити на горищі на бантині. А взимку, коли кролі мають паруватися, згодовуємо їм ці віники. Там усі вітаміни і природні антибіотики.
Кролі в Качурів ростуть до 10–12 кг.
— Якщо ж зробити такі віники з амаранту і взимку давати курям, вони гарно несуться, а в яєць тоді гарний жовток.
Коментарі