40-річний Віктор Сарган має питомник смородини у місті Новоград-Волинському на Житомирщині. Готує кущі до зими — обрізує, мульчує та обробляє від скляниці.
— Ми зібрали аґрус і смородину. Тепер вирізаємо секатором до землі старі пагони, що відплодоносили. Також усі, товщі за палець. У кущі смородини має бути 20 пагонів від року до трьох. Дво- і трирічка — найурожайніші. Старші не закладають бруньок, мають кліщів, скляницю. Їх вирізаю. На ранній малині лишила тільки пагони цього року, що дадуть плоди наступного.
Після обрізання бризкає чорну смородину, аґрус та порічки від скляниці.
— Зламуєш пагін, а всередині — чорний хід. Це вона і є. Коли рвемо смородину, рослина травмується. Самиця відкладає яйця на молодий пагін зверху. Личинка прогризає стовбур та в землі закуклюється.
Обприскує препаратом "Енжіо". Що раніше обробити, то краще.
— Смородина цього року вродила. У нас елітна, пильнуємо її, то й урожай хороший. Узимку снігу було вище забора, багато кущів порозчахувало. Не плодоносили, але дали повноцінні пагони на наступний рік. Як не захищати, будуть великі кущі без плодів. Такі в моїх сусідів — старі товсті пагони, листя немає.
Наостанок соломою мульчує смородину від серпневої спеки.
— Ця жара, що зараз наступає, вимотує рослину. Якраз закладаються плодові гілки на наступний рік. Навіть крапельний полив не рятує від перегріву ґрунту, а солома — допомагає. Її багато, бо вже пішли жнива. У нас люди мають по 5 гектарів — їздять, розкидають тюки. Міжряддя не вкриваємо, бо задерноване. Лише кущі в рядках. Ранньою весною побризкаю від хвороб.
3 
1
Коментарі