
— Ті вівці з трьох років вирощую. Скіко себе знаю, за ними ходив. Мені зараз 43, то я троха в них розбираюсь, — каже Василь Микулинець із села Вільхівці Тячівського району на Закарпатті.
Рекомендує господарям, які хочуть розводити овець, купувати в березні 5–10 ягничок та баранця цьогорічного окоту. Восени він запліднить ягниць, і після Різдва буде приплід. Радить карпатську породу.
— Їх по всій Україні можна вирощувати. Дуже виносливі. Їдять всьо, на траві ростуть. Навіть узимку ходять по горах, щось там собі шукають. Можуть у Криму бути, в степах. Не такі ростуть здорові, як породи цигайська чи меринос. Але тим і зерно треба, і вони тяжкі. Можуть себе нести тільки на рівнині.
Овець цигайської та мериносної порід 57-річний Ашот Амівян із Краматорська на Донеччині тримає п'ять років. Живе в приватному будинку на околиці міста. Щодня дає кожній вівці по 150 г ячменю зранку й увечері. Завжди мають сіно.
— Я армянин, на родине держали курдючных баранов. Они по горам прыгают, легкие. А эти спокойные, только по равнине могут, — розказує. — Но я зарезал барана, 2,5 года. Чистого мяса 62 кило. И это он у меня ещё похудал. Заболел, на передние ноги упал. Ел на коленях. Две недели пострадал. Зарезал, зачем скотину мучить.
Це м'ясні породи. Ростуть великі, тому що їдять зерно і мало рухаються. Бувають лише білі. Їх стрижуть раз на рік. Ашот робить тваринам щеплення від чесотки, щоб не линяла шерсть і не чіплялися шкірні хвороби. 50-річна Галина Авраменко з Кіровоградщини не прищеплює овець. Раз на півроку дає препарат для профілактики паразитів. Має романівські вівці.
— Дуже витривалі до хвороб, не вибагливі. З чоловіком 30 років тримаємо їх. Навіть не мають сарая. Огорожа з двома обшитими дошками стінами й накриття з шиферу. Підлоги немає. Кидаємо солому, і їдять її, і стеляться. Втоптують разом із гноєм. Вона париться й знизу, як парник, теж гріє. Для них головне, аби зверху не капало. Бо намокає шерсть, довго сохнуть, можуть хворіти й кашляти. Щоб протягів не було, обшили їм дві стіни, — розповідає Галина Авраменко.
Романівські вівці не бояться морозів. Їх можна стригти двічі на рік — у травні та наприкінці серпня. За півроку молоді тварини на пасовиську виростають до 50 кг. Якщо підгодовувати зерном — вдвічі більші. Краще ячменем. Від пшениці й кукурудзи відкладуть багато сала.
— Зараз піде трава, саме купувати молодняк. Вони у січні котяться, в 2 місяці самі пасуться, їдять сіно. Потроху можна терти буряки, але давати починати з жмені, щоб не поносили. Маленьким краще терти. Різаним удавляться навіть дорослі вівці. Давайте висівки, дерть. Спершу півжмені.
Вівці пасуться самі, не йдуть далеко від дому. Полохливі, повернуться при відчутті небезпеки — чужий собака, шум машини, стадо корів.
20 гривень за кілограм живої ваги просять за ягнят романівської та карпатської порід. У 2 місяці таке ягня важить 12–14 кг. Коштує в середньому 260 грн.
За раз народжують до п'яти ягнят
Куплений молодняк цьогорічного окоту наприкінці літа може гуляти. Тоді за 21 тиждень дасть приплід. Вівця народжує двох-трьох ягнят, буває п'ять. В таких випадках молодняк вигодовують штучно, бо вівця має лише дві дійки. Вівці романівської породи найбільш плодючі. За рік можуть двічі давати приплід. Період між окотами — 241 день. Але вівця виснажується. За раз народжують до п'яти ягнят.
— Мелкие, как котята. Из них двое еле выжили, — говорить про романівських овець Ашот Амівян. — Мои цигайские раз в год рожают по два ягненка, но здоровых.
Овець однієї крові можна спаровувати раз. Потім для приплоду беруть барана з іншого стада.
— Погуляє з однокровним бараном, і народяться ягнята-інваліди. Ніжка або шия викривлена, голову погано держить. Мав таких. За цим стежити треба, — розказує Василь Микулинець.
Хто давно розводить овець, купує барана-самця. Дорослого 3-річного заплідника романівської породи продають за 2 тис. грн. Може жити до 10 років. Вівцематку тримають до 7 років.
Коментарі