Подружжя Машталірів із села Іванківці Козятинського району Вінниччини 40 років розводить нутрій. Зараз мають 20 тварин. Утримують їх у вольєрах по п'ятеро.
— Маємо нутрії трьох мастей — стандартні, срібні та чорні. Різняться лише кольором. Тварини не примхливі й дуже чистоплотні. Їм не треба спеціального догляду, як кроликам. Поставив огорожу з металевої сітки, дах і перегородки всередині теж із шиферу. Підлогу забетонував, щоб не рили нори, — каже Степан Олександрович, 70 років. — Настиляють під себе самі — коли їдять, огризки падають.
Нутрії — водяні тварини. Відчувають річку наприкінці городу.
— Як тікають з вольєру, зразу в ту сторону. Кілька років тому загородили все подвір'я, щоб не могли вибігти з двору. Як не було паркану, нутрії тікали плавати до річки й не верталися. Їх треба купати хоча б раз на тиждень. Тоді шкура хороша буде, хутро чисте, гладеньке, якісне. Колись, як мали продавати шкурки, ставили з жінкою спеціальні коритця. Наносили з криниці води, щоб милися. Тепер здоров'я не те, воду важко носити. Наші нутрії не купані. Обтирають шерсть об цементну підлогу та шифер.
У відкритих вольєрах живуть протягом року.
— Витримують надворі у любу погоду, навіть у сильний мороз. Головне, взимку не відморозити хвостика, бо це в них найболючіше місце. Цієї зими один самець відморозив кінчик. Так сильно мучився. Пошкоджену частину акуратно чикнули ножиком, і він з часом зажив.
Годують двічі на день — вранці та ввечері.
— Не перебірливі в їжі. Люблять любу траву— люцерну, конюшину, лободу, кульбабу, мати-й-мачуху. Ще подорожник, буркун. Ні в я кому разі не можна давати їм аконіт, болиголов, цикуту отруйну, жовтець їдкий. Отруяться сон-травою, наперстянкою, чемерицею та чистотілом. Люблять огірки, кабачки, кукурудзу. Все кришу шматками середнього розміру. Коли даю їм варену картоплю, яблуко, морквину чи бурячок, спочатку обчистять зубами — крутять їжу по кругу — тоді їдять. Раз на тиждень даю по невеличкому шматочку будь-якого м'яска, по кілька ложок каші чи супу.
Взимку нутріям дають сіно. Щоночі мають щось гризти.
— Даємо сухарики з хліба. П'ють чисту воду. Прибираємо раз на тиждень. Мітлою вимітаю сміття, лопатою виносимо гній.
Самиць парувати можна із 5-місячного віку. Виношують малят за чотири з половиною місяці.
— Приводять до дев'яти діток. У нутрій пологи проходять легко. Важливо вагітній самиці давати багато соковитої їжі та води. Маля вискочило, обсохло й одразу побігло. Самка кормить їх до місяця. Самців тримаємо до 4-х років, а самок — до трьох. Потім вони не годяться для розведення, бо стають агресивні. Вирощуємо нутрій для себе, дітей, внуків. Продаємо тушки. На розвід даємо.
Машталіри приручають своїх гризунів. Під час годівлі заходять у вольєри, беруть на руки.
— Деяким імена навіть придумали. Улюбленець у нас Мурчик, бо самий вредний. Незнайомого може вкусити. У тварин дуже великі гострі зуби, по два зверху і знизу. Спина у них чутлива, бо ж як птах нападає на них, то бере за спину. Якось чоловік хотів в одної самиці попробувати соски, чи налиті молоком уже. А соски в них не на животі, а по боках. Взяв, а вона його як цапнула за пальці. Довго заживали.
30 гривень коштує мішок хлібних сухарів для нутрій. 12 кг вистачає 20 тваринам на два тижні.
4 кілограми заважує тушка нутрії. Великі тварини можуть заважувати живцем до 10 кг. М'ясо дієтичне, за смаком нагадує кроляче. Кажуть, ніжне, соковите, наче солодке. Готувати з нього можна будь-які м'ясні страви. Хутро коштує 35 грн. З нього шиють жилети, шапки, шуби.
1 
1
Коментарі