— Гумі називаю чудо-ягодами. Виглядають як кизил або вишня, а за смаком нагадують яблуко чи хурму, — каже Петро Філіпчук із міста Коломия Івано-Франківської області. — Це невибаглива рослина. Як до зимових холодів, так і до розмноження.
Кущ виростає 2 м у висоту та 1,5 м завширшки. Листя — сріблясте знизу та зелене зверху.
— Коли кущ цвіте, то здається, що він весь жовтий, як форзиція. Квіти нагадують жовто-білі зірки.
Вибирає для куща гумі ділянку, захищену від протягів, де є багато сонця. Тоді ягоди будуть солодші. Найкраще садити біля забору, що захищатиме рослину. Садить рано навесні чи пізно восени. У цей час ґрунт добре насичений вологою. Відстань між кущами робить 2–3 м, а ямки — завглибшки 0,5 м. Насипає землю перемішану з компостом і перегноєм. Додає 30 г азотних добрив, 200 г суперфосфату і 700 г деревної золи.
— Підживлюю кущ лише при посадці, більше добрив не вношу. Рослина набере їх про запас.
Родити починає на четвертий рік після посадки. Ягоди спочатку зелені, потім жовтіють, стають жовто-червоними, стиглі — червоні. Перші достигають на початку липня і родять до кінця місяця.
— Можна не поспішати зі збором. Улітку роботи й так вистачає. А гумі спокійно чекає. Ягоди не обсипаються і можуть висіти до середини серпня.
З дорослого куща збирає 10 кг плодів.
— Для тривалого зберігання краще обривати їх разом із плодоніжками.
Розмножує гумі відводками, як і смородину. Для цього вкорінює присипані землею однорічні гілки.
Після збору врожаю вибирає нахилені до землі гілки. Робить на них поперечні надрізи кори, що обприскує потім укорінювачем. Притискає в кількох місцях шпильками з дроту й засипає землею. Наступного року наприкінці травня пагони звільняє від шпильок, відрізує від куща секатором і пересаджує на нове місце.
2 
1
Коментарі
2