— Вдарили холоди, й щури з поля посунулись по людських хатах. Коли закриваю наглухо дім, лізуть в комору, літню кухню або погріб, — говорить Любов Осіпчук, 52 роки, із смт Чуднів Житомирської області.
— Ці гризуни дуже швидко розмножуються. Здається, перебили всіх, а вони знову є і є. За раз народжується 12–15 дитинчат.
Щури не тільки нищать урожай, а й переносять хвороби.
— Капкани й мишоловки не допоможуть. Це ж не одна-дві мишки, а ціле кодло. Краще покласти отруту і спати спокійно. Торік насипала там, де бігали щури, золу, запах якої їх відлякував. Порозбігалися, а потім набігли такі, що вже нічого не бояться.
Перед придбанням отрути треба визначити, де розташована нора гризунів.
— Пацюки звикли жити разом і дивляться одне на одного. Якщо помітять, що хтось загинув, отруту не їстимуть.
Класти її потрібно у всі укриття, ходи й нори гризунів — на підлогу, біля фундаменту, стін.
— У нас найбільша біда в гаражі, де зберігається зерно для худоби. Шукали засіб, аби його не попсував. Купили препарат у гранулах, що діє на гризунів не одразу, а через кілька днів після попадання в організм. Так щури не встигають зрозуміти причини і їдять отруту.
Від засобу в щурів змінюється склад крові й починається кисневе голодування. Вони стараються вибратися надвір, де й здихають. Завдяки цьому в будинку не застоюється неприємний запах і не треба шукати по норах, де той гризун здох. Цим препаратом можна користуватися довгий час, бо пацюки до нього не звикають. Це — 100-відсоткове позбавлення від них.
Отруту розкладають в рукавицях, аби не передався запах людини. Щури мають гострий слух і нюх.
Коментарі