Понеділок, 11 серпня 2008 15:07
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Золото Полуботка

 

Кожен народ має своє "золото Полуботка". От тільки одні, крім нього, мають іще щось, а інші тільки й живуть надіями на досі не знайдений скарб. Достоту як алкоголік, що перелопачує ціле помешкання у пошуках заниканого червінця замість заробити за той самий час кілька червінців на сусідньому будівництві.

Поляки мали своє полуботківське золото у Совиних горах на Шльонську. Там німці під час війни збудували велетенське підземне місто, сподіваючись заховати від бомбардувань військові заводи.

Чутки про німецьке золото, заховане у Совиних горах, кружляли по цілій Польщі. Комуністичний уряд навіть таємно створив спеціальну групу, яка мала знайти криївку й урятувати нарешті національний бюджет. Порятунок, однак, не вдався, режим збанкрутував.

Сьогодні екскурсоводи жваво розповідають про "німецьке золото" довірливим іноземцям, що залишають свої трудові євро у місцевих кав"ярнях, крамницях, готелях і, звісно, у підземному музеї. Міфічне німецьке золото перетворюється таким чином у цілком реальні польські злоті.

Тітка стискає у пальцях свого червінця

Я згадав цей сюжет у подібному підземеллі — у Балаклаві, де була колись база совєтських підводних човнів і де тепер водять нечисленних туристів. Совєтських човнів тут уже немає, але всілякої іншої совєтчини навкруги більш ніж досить. Тітка, в якої ми зупинились у Севастополі, все бідкається: ой що ж то буде, як не стане в них у місті Чорноморського флоту?!

Бідолаха й не уявляє, чого варті насправді ці гори, це море, ці дивовижні гавані, визволені від усілякого військово-промислового мотлоху. Вона цупко стискає у пальцях свого червінця, не помічаючи навіть, як десятки червінців пролітають над її головою кудись на південь, у бік Туреччини.

Зараз ви читаєте новину «Золото Полуботка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода