Ексклюзиви
Понеділок, 27 квітня 2009 17:57
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Землетрус

 

Якраз того дня ми подалися з дружиною до Чінкветерре — мальовничого парку в горах над Ґенуезькою затокою, тож про землетрус в Абруцці довідалися допіру надвечір. Скринька була переповнена і-мейлами від друзів і родичів, котрим нетерпеливилося довідатися, чи не занесло нас, бува, на нічліг до Аквіли і не привалило там уламками якогось дешевого готелю.

Я просидів до півночі, відповідаючи на листи. У принципі, це було навіть зворушливо.

Світ за 20 останніх років неймовірно розширився і так само розширилася наша присутність у ньому. Я пригадую землетруси 1977-го в Кишиневі та 1988-го в Спітаку. Це було далеко, немов на Марсі.

Про Спітак я запам"ятав лише висновок комісії, котра розслідувала причини неймовірно великих руйнувань. Серед іншого, комісія констатувала, що вміст цементу в бетонних блоках становив від нуля до 70 відсотків від норми. Я й досі не уявляю, як місцевим умільцям вдавалося виготовляти бетон узагалі без цементу.

Люстра в сусідів гойдалася не через наші танці

Kишинівський землетрус відклався в моїй пам"яті веселішим спогадом. Ми святкували приятелів день народження — із танцями-шманцями та іншими забавами. Тож коли знизу прибігли сусіди і зажадали припинити гульню, ми принишкли. І лише наступного дня збагнули, що люстра в сусідів гойдалася зовсім не через наші танці.

Чим глибше, однак, я занурююся у спогади, тим виразніше розумію, що світ насправді розширюється не в просторі, а в часі. І наша дедалі ширша присутність у ньому, і співпричетність є насамперед похідними від досвіду. Він поєднує найрізноманітніші речі, витворюючи нові комбінації й сенси за кожного землетрусу, що є лише відлунням якогось давнього, нам не знаного, проте дедалі чутнішого поштовху.

Зараз ви читаєте новину «Землетрус». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

8

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода