Понеділок, 23 лютого 2009 17:03
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Українське вуду

 

У Кракові на Славковській є фірмова крамниця Анджея Млєчка — знаменитого польського карикатуриста. Тут можна придбати його альбоми й окремі роботи, гральні карти й календарі, футболки і чашки з його малюнками.

Щоразу, буваючи в Кракові, намагаюся пройти Славковською і зайти до крамниці чи бодай кинути погляд на велику "карикатуру тижня", виставлену на хіднику.

Кілька років тому "карикатурою тижня" була тітонька при телевізорі, що тримала в руках іграшкову качку і завзято втикала у неї голки. На той час президентом Польщі був Лех Качинський, а прем"єром — його брат Ярослав.

Процедура втикання голок у лялькові фігурки своїх ворогів із метою спричинити їм ушкодження різної тяжкості називається вуду і походить від африканських невільників, що поширили цей ритуал на Карибських островах. Сьогодні тамтешні фахівці з вуду заробляють не менші гроші, ніж наші астрологи, втикаючи голки на бажання клієнтів у муляжі їхніх родичів, конкурентів, начальників чи нелюбих політиків.

Дуля є в кожній хаті

Певен час я жалкував, що наші політики не мають гарних зоологічних імен, аби кожен із нас міг відпочити при телевізорі з набором голок та якою-небудь іграшковою качкою чи, ще краще, ведмедиком. Та недавно я на власні очі побачив, як моя 87-річна теща показує в телевізор дулі якомусь губатенькому борцеві за народне щастя і примовляє: "А шоб ти здох!".

І я зрозумів, що не треба нам ніякого вуду, бо все одно жодних голок на український звіринець не вистачить. Зате дуля є в кожній хаті, у кожного громадянина. Треба лише навчитись користуватися цією грізною зброєю.

Зараз ви читаєте новину «Українське вуду». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода