Ексклюзиви
Понеділок, 01 грудня 2008 16:25
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Турецький марш

 

Шість років тому ми з дружиною опинилися в Мюнхені якраз у той день, коли збірна Туреччини виграла "бронзу" на чемпіонаті світу з футболу. Мюнхен виглядав як Стамбул: юрби турків ганяли по місту на автах, тиснули на клаксони, горлали щось по-турецьки й махали червоними, майже совєтськими, прапорами.

Незадовго перед тим ми не полінувалися піднятися на гору Каленберґ над Віднем, де 1683 року Ян Собеський спільно з українськими козаками зупинив турків у їхньому, здавалося, нестримному марші на захід. Турки відступили тоді з-під Відня, а потім і з цілих Балкан, зачепившися насамкінець за золотий ріжок над Босфором.

До Європи вони повернулися за три століття — як ґастарбайтери, аби за два покоління стати правдивими зірчастопаспортними європейцями. Декотрі з них підіймаються тепер на Каленберґ помилуватися панорамою Відня, де меморіальна табличка нагадує про перемогу одних їхніх предків у союзі з поляками та українцями над іншими.

Я подумав, що стюардеса натиснула не на ту кнопку

На люфтганзівських літаках усі оголошення віднедавна дублюються німецькою і турецькою мовами. Я спершу подумав був, що це стюардеса натиснула не на ту кнопку: літак усе-таки летів до Києва, а не Стамбула. Проте на інших рейсах було те саме, і я зрозумів, що турки вийшли в півфінал не лише чемпіонату світу в Кореї.

Українці, здавалося, теж пробилися в чвертьфінал — але це нам тільки здавалося. Достоту як мені — у німецькому літаку, коли раптом смуглява стюардеса запитала: "Чай? Кава?".

Я стрепенувся, та враз зауважив, що звертається вона не до мене, а до сусіда-турка. Добре все-таки, подумав я, що і чай, і каву ми запозичили саме від турків. Завдяки їм на літаках "Люфтганзи" можна почути принаймні кілька українських слів.

Зараз ви читаєте новину «Турецький марш». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

9

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода