Ексклюзиви
Неділя, 10 грудня 2006 17:39
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Моя книжка

 

Десь у п"ятому чи шостому класі до нас привели новенького учня — гарненького та охайного, мовби живцем узятого з радянських шкільних підручників чи плакатів про наше щасливе дитинство. Був саме урок англійської, тож учителька відразу його запитала:

— What"s your name?

Хлопчик підвівся і відповів:

— My book.

Учителька насупилася і запитала ще раз, чіткіше:

— What is your name?

— Май бук, — знову сказав хлопчик.

Учні в класі захихотіли, а найспівчутливіші почали підказувати:

Вчителька готова була його розірвати, клас душився від реготу

— Як тебе звати?! Ім"я, ім"я!

Проте хлопчик стояв на своєму:

— Май бук.

Учителька готова була його розірвати, клас душився від реготу. Урешті вчителька додумалася перейти на українську:

— Я запитую, як тебе звати, — сказала вона.

— Мирослав Майбук, — відповів хлопчик.

У класі запала ніякова тиша, вчителька силувано посміхнулася — неначе лікар, що зіткнувся з рідкісною хворобою.

— Дякую. Сідай, — сказала вона українською.

Хлопчик наступного дня не з"явився. Більше ми його взагалі не бачили.

Мабуть, йому не сподобалась наша школа, — вирішили ми тоді. І лише згодом, набагато пізніше, я подумав, що той хлопчина, можливо, з"явився для того, щоб перевірити нас. Вручити якесь послання, котре зможемо зрозуміти лише з плином часу.

Зараз ви читаєте новину «Моя книжка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода