Ексклюзиви
Понеділок, 22 червня 2009 16:48
Микола Рябчук
Микола Рябчук
Микола Рябчук

Магія місця

 

На світі є безліч прегарних місць, у яких ми ніколи не побуваємо, тому що їх надто багато, майже всі вони надто далеко, а життя наше — надто коротке.

Може, тому щоразу, потрапляючи до якогось такого місця, я не вірю, що опинюся в ньому вдруге. Але чудеса трапляються: цілком недавно я знову потрапив до Палацу Леопольдскрон, де 16 років тому провів неймовірних два тижні на одному з традиційних Зальцбурзьких семінарів.

1918 року палац придбав знаменитий режисер Макс Рейнгардт, засновник не менш знаменитого Зальцбурзького фестивалю. Його маєток став правдивим богемним кублом, до якого вчащали і Ріхард Штраус, і Гуґо фон Гофмансталь, і Марлен Дітріх.

Була там і Тіллі Лош — балерина, художниця, серцеїдка. Один із її чоловіків, мільйонер Едвард Джеймс, придбав був для неї навіть балетну трупу, аби вона стала примою. А ще, кажуть, він звелів вигаптувати сліди її босих ніг на килимі — аби таким чином увіковічити її ботічеллівський вихід із ванни. Невдовзі, однак, він застукав її на гарячому з коханцем. І наказав вигаптувати замість її слідів собачі.

Він застукав її на гарячому з коханцем

Цікаво, однак, що ця дама, проживши решту життя між Лондоном і Нью-Йорком, сентиментально заповіла розвіяти власний прах над озером біля палацу Леопольдскрон. Видно, те місце мало для неї якусь особливу магію.

Її прах поховали в урні на схід від будівлі, поставивши в тому місці велику вазу із квітами на постаменті серед живоплоту. Ця тумба стоїть від 1975 року, але чомусь у попередній приїзд я не звернув на неї уваги. "Тіллі Лош, — написано там, — танцюристка, акторка, мисткиня".

Я прочитав і мимохіть перевів погляд на вологу після дощу алею, мовби шукаючи на ній ледь помітних собачих слідів.

Зараз ви читаєте новину «Магія місця». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода