Я маю приятеля, котрий свято вірить, що на цьому світі немає нічого випадкового. У кожній дрібниці він убачає провіщення чогось нам не знаного, у кожному збігові обставин — глибоку, проте не розпізнану поки що, закономірність.
Недавно він вичитав у газеті, що по цілому світі в останніх півроку стрімко зросло споживання цукерок. Криза не зачепила кондитерську галузь, навпаки — саме реакцією на кризу фахівці пояснюють загострений потяг стривожених гомосапієнсів до чогось солоденького. Одні кажуть, що це суто фізіологічна потреба себе заспокоїти — приблизно як посмоктати цигарку. Інші з"ясовують вплив концентрації цукру в крові на самопочуття. Ще інші вбачають у потягові до ласощів неусвідомлену ностальгію за часами дитинства і блаженної безтурботності.
Мій приятель, однак, копає глибше.
— Те саме, — вигукує він, і очі його палають, — було й на межі 1920-30-х, під час світової кризи! Дивися! 1930 року з"явилися перші "снікерси"! 1931-го — "марси"! 1932-го — "мушкетери"!
— А "мішка на сєвєрє"? — питаю його. — Під час будівництва Біломор-каналу?
— Я серйозно! — ніяк не вгамується він.
Вова Путін відмовився від Януковичевої карамельки
— Я теж, — кажу. — Он Коновальцю в Ротердамі трапився знак: коробка цукерок. А він його не второпав і підірвався на енкаведешній бомбі.
Товариш ображається й іде геть. Тож я не встигаю йому розповісти про ще один знак, якого ми всі п"ять років тому не второпали. Це коли Вова Путін під час київського параду відмовився від Януковичевої карамельки. Тепер, певно, лікті гризе. А дзуськи. Другої карамельки йому під час кризи ніхто не дасть — навіть в Україні.
2 
1
Коментарі
2