Рано-вранці, як завше, мати моєї дружини дзвонить до свого сина, мого шваґра, і вітає його з днем народження.

"Ти народився о шостій ранку, — каже вона. — То був гарний сонячний день. І я бажаю, щоб твоє життя було таким самим гарним і сонячним".

Я дивлюсь на годинника — він показує шосту ранку, достоту як 57 років тому, коли мій шваґер прийшов на світ. Добре, однак, що він зробив це не о третій ночі.

"Тут у мене в календарі, — провадить теща, — написано про всі дні. Сьогодні — День працівників міжнародних організацій. То я тебе вітаю також із цим днем".

Насправді мій шваґер ніякого стосунку до цього дня не має, якщо не рахувати, що виконав свого часу кілька проектів для Світового банку.

Календаря коханій бабусі подарувала наша донька. Там бракувало, однак, інформації про церковні свята, тож шваґер так і не почув, що народився в день якого-небудь святого Дермидонта чи Павсікакія. І відповідних привітань він теж не отримав.

Добре, що він народився не о третій ночі

Я міг би й сам зазирнути до тещиного календаря і довідатися, з яким додатковим святом вона привітає мене незабаром у мій день народження. Може, то буде День працівників рибного господарства або День керівників малих і середніх підприємств. І я довго думатиму, який це має стосунок до моєї сумнівної фахової кар"єри.

Але я цього не роблю, бо й так знаю від своєї бабусі, що народився я на Чесного Хреста. Я не спитав її свого часу, що це означає, а тепер уже й не спитаю. Проте щоразу в день народження я згадую, що це — свято Чесного Хреста, і згадую свою бабусю.

Думаю, що й мій шваґер, зачувши слова "міжнародні організації", згадуватиме тепер не ООН, не НАТО і навіть не Світовий банк, а рідну матір, що любила вітати його о шостій ранку із днем народження.

×