20 років тому в один день я довідався відразу дві речі: як виглядають американські вибори і що таке безалкогольне пиво. Американці в день виборів полюбляють збиратися в барі або в когось удома і за пивом та чипсами спостерігати до пізньої ночі підрахунок голосів на екрані телевізора.
Мої друзі запросили й мене на таку вечірку. То було в Енн-Арборі — університетському містечку, де майже всі вболівали за Клінтона проти Буша. Процедура й справді нагадувала спортивне змагання — зі схвальними або розчарованими вигуками після кожної нової цифри, що з'являлася на різнобарвній карті американських штатів.
Зрозуміти тамтешню систему голосування виявилося майже так само важко, як і правила гри у бейсбол. Тож я зосередився на пиві.
— Ну, як тобі? — запитав господар.
— Щось не вставляє, — зізнався я. І зрозумів раптом, що він запитує про вибори, а не про пиво. Втім, вибори мене теж не вставляли. Клінтон явно перемагав, і це не віщувало нічого доброго для України — як і завжди з тими москвофільськими демокатами.
Краще горілка без алкоголю, ніж вибори без вибору
— Бо воно безалкогольне, — сказав господар.
Справді, за місяць перебування в Америці я би мусив уже звикнути і до кави без кофеїну, і до цукру без цукру, і до яєць без холестеролу.
— А безалкогольної горілки ви ще не вигадали?
— Тут усі за кермом, — пояснив приятель. — І взагалі, краще горілка без алкоголю, ніж вибори без вибору.
Він явно мав на увазі країну, з якої я нещодавно приїхав. А точніше — ту, що безславно сконала десь за рік до мого приїзду.
Він тоді ще не знав, як і я, що кільканадцять країн, які виникли на її місці, виявляться майже в усьому до неї подібними. Така собі дюжина постсовєтських матрьошок, що випали з однієї великої.
2 
35413
Коментарі
10