Абстиненти — це люди, котрі утримуються від чогось. Найчастіше — від алкоголю. Алкоголіки, таким чином, є протилежністю до абстинентів. В Україні їх офіційно зареєстровано близько мільйона і ще, либонь, кілька мільйонів не зареєстровано, бо ж реєструватися вони, як і більшість живих істот, не люблять. Та хоч би й любили, межа між уже-алкоголіком та ще-не-алкоголіком залишається доволі розмитою: більшість із нас, зрештою, належить до велетенської сірої зони між пияками та абстинентами.
Від пияцтва щороку в Україні помирає принаймні 40 тисяч осіб. Українські чоловіки живуть у середньому 62 роки. Менше за них живуть лише росіяни та деякі африканці.
З-поміж кільканадцяти моїх колеґ та знайомих, які встигли вже відійти до кращого світу у 40–50-річному віці, майже усі пиячили. Кожен, по суті, відходив поволі, на наших очах, і ніхто не міг йому нічим зарадити. Взагалі, це складне питання, на яке я не знаю відповіді: чи має людина право на самогубство, а чи її треба, навіть усупереч її власній волі, рятувати?
Алкоголіком я навряд чи стану
Я ніколи не міг відмовити бідолахам у дрібних грошах, хоча знав достеменно, на що ті гроші підуть. У певному сенсі я допомагав їм у самогубстві, асистував у евтаназії. Моя дружина має твердіший характер, міцніші принципи. Вона ніколи не дає сіромахам готівки, хоча завжди готова їх обігріти й нагодувати, дати жетон на метро, бутерброд у кишеню і сякі-такі рукавиці в зимову пору.
Може, тому я й не став абстинентом, що знаю: певний мінімум від дружини мені завжди ґарантований. Але оскільки готівка від неї мені не світить, то й алкоголіком я вже навряд чи стану.
2 
1
Коментарі
6