"Замість АТБ тепер АБЦ. Скрізь машини з буквами Z" – про що говорять у Києві в одному з найбільших ТРЦ Європи

45

Після початку повномасштабної агресії РФ у Києві зачинилися майже всі торговельно-розважальні комплекси, ресторани й брендові магазини.

Відновлювати роботу столичний бізнес почав масово лише наприкінці квітня – саме тоді до Києва почали повертатися мешканці. За кілька тижнів люди стали дедалі частіше відвідувати міські розважальні центри й кафе з ресторанами, намагаючись повернутися до звичного ритму життя.

Одним з найпопулярніших місць серед жителів столиці є ТРЦ Respublika Park біля станції метро Теремки. Торговельно-розважальний центр входить у трійку найбільших комплексів України та вважається одним з найбільших у Європі з площею у 300 тис. кв. м. Його відкрили 12 листопада торік, після майже дев'яти років будівництва, яке кілька разів зупиняли. Остаточно ТРЦ добудували завдяки інвестиціям екснардепа Віталія Хомутинніка. Також за даними ЗМІ його партнером у цьому проєкті став бізнесмен Павло Фукс.

Як розважаються жителі столиці під час війни й про що говорять в одному з найбільших ТРЦ держави, дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua.

ПОДРУГИ З ПІВДНЯ

Торговельно-розважальний центр Respublika Park розташований над Кільцевою трасою. З вікна автівки здалеку видно яскравий скляний фасад з вікон у формі трикутників, вигнутих у різні боки. Ззовні оздоблення нагадує коштовний рожевий топаз із чіткими гранями.

До входу ведуть звивисті доріжки, дорогу перейти можна пішохідними переходами, яких тут багато. Однак пройти між потоком машин, що виїжджають, не так вже й просто.

 

Перед торговельним центром є велика парковка, забита автівками. Приміщення на перших поверхах з фасаду будівлі здебільшого порожні, а сірі вікна мають замурзаний вигляд. Привертають увагу алеї, що розкинулся перед дверима – футуристичні лави хвилястої форми з деревʼяними панелями й спинками, молоді дерева з тонкими стовбурами, доріжки з каменю, а також вистелені гумовою крихтою сірого, білого й червоного кольору.

На лавці під стрункими деревами з багряним листям сидять дві жінки. Біля себе поклали великі поліетиленові й паперові пакети.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білочка, чудний суржик та українізація: як переселенці з Харкова будують життя з нуля та запускають бізнеси у Полтаві

– Я думала, навіщо їм Крим? – говорить російською дівчина в блакитній ситцевій сукні за коліно. Виструнчила вперед ноги, показуючи засмаглі щиколотки. – А тому, що Росія вважає його своїм, того й хоче забрати. Але нічого не вийде в них у результаті!

Фото: Лілія МИЦКО

Раз по разу подруги зупиняють розмову й вдивляються в рожеве небо. Ми родом з Херсона, зізнаються згодом 22-річні Юлія Бакаєва й Катерина Авласенок.

– Ми тут (у торговому центрі. – Gazeta.ua) частенько буваємо, бо живемо недалеко звідси. Тільки нещодавно приїхали, – розповідає Катерина й прибирає за вуха довге русяве волосся. – У мене мама теж виїхала, але побула тут дві неділі та повернулася назад. Вона лікар, плюс всі родичі там, квартира, домашні тварини. У місті (Херсоні. – Gazeta.ua) дуже напружена атмосфера, працюють лише лікарні та невеликий бізнес, який залишився на плаву. Інше відкрите – усе під армією Росії. Мама каже, що в порівнянні з Києвом контраст відчувається.

Подруги в столиці не вперше. Але раніше приїжджали тільки в гості до родичів. Самостійно в столиці живуть три тижні.

– Ми тут на першому етапі, – каже Юлія Бакаєва. – Зняли квартири, я знайшла роботу у кавʼярні. На оплату житла та свої потреби грошей вистачає. Взагалі я виїхала ще у квітні, була у Польщі три місяці. Але зрозуміла, що Україна – найрідніша. Тут свої люди, мова. За кордоном почувала себе чужою. Як би там не казали, але для українців там робота є тільки на складах і заводах. Це якщо ти не знаєш мови.

 

– Я виїжджала вже, коли було набагато складніше, – додає схвильовано Авласенок. – Було три різних виїзди (з Херсона. – Gazeta.ua). Я виїжджала через Василівку Запорізької області. У шість годин ранку вирушили, а о 10:30 приїхали на самий головний блокпост. Стояли там до семи вечора, бо там тільки з пʼятої до сьомої пропускають колони. Там більше 120 машин було, наша йшла 84-ю. Наступного дня доїхали до "Епіцентру" в Запоріжжі. Там нас нагодували. Кому потрібно було житло – посадили в автобус та повезли. Ми забронювали собі готель, переночували і вранці поїхали на Кременчук. А звідти на Київ.

ШАМПУНЬ ЗА 300 ГРН

Родина Катерини виїхала вчасно, адже наступні кілька тижнів з Херсона вже не випускали людей. Тисячі машин стояли на блокпостах пʼять - шість днів.

– Ми звикли вже в Херсоні до вибухів – кожен день, кожен ранок, – продовжує жінка. – Виїхали ми нормально, на перших блокпостах (окупантів. – Gazeta.ua) навіть не перевіряли, обшукували більше чоловіків. Перший український блокпост тільки в Запоріжжі зустріли. У нас була жінка за кермом, у салоні один чоловік, в якого лише раз перевірили сумку. Багажник не дивилися, але питали: "Чого ми їдемо?". Перевіряли татуювання, хлопців роздягали до нижньої білизни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ходячі жабки", корисні карасі й соковита лохина: як працює унікальна ягідна ферма, поки її власник воює за Україну

На внутрішній частині передпліччя Юлії видно невелике татуювання. На шкірі друкованими літерами вибито слово "незламна" і, мов тонкими стрічками, обвите жовтою і синьою лініями.

 

– Люди виїжджали у більшості за гроші (з окупованого міста. – Gazeta.ua), – повертається до розповіді Катя. – Стартова ціна була від шести тисяч гривень.

– Я їхала у квітні через Миколаїв, тоді там було більш-менш спокійно, – додає Юлія. – Був виїзд через Снігурівку (місто в Миколаївській області. – Gazeta.ua). До Миколаєва я заплатила 3750 гривень, а у мирний час я їздила за 100 гривень.

– Нам казали кадировці: "Сьогодні одна територія окупована, а завтра інша. Ви не знаєте, куди їдете". Дуже самовпевнені, – згадує своєю чергою Катерина.

Зараз перетнути блокпост набагато важче. Росіяни перевіряють усі сумки, вивалюють речі на землю, навіть у зливу, розповідають подруги.

– Завжди просять сигарети, хліб. Ми коли їхали, то перевізник попередив, що треба із собою взяти блок цигарок. Можна було навіть без фільтру – їм все одно. Знайомий взяв десять буханок хліба і отак на кожному блокпосту роздавав. Питали часто за алкоголь, але спиртного в нас не було. Деякі (окупанти. – Gazeta.ua) можуть ліки забирати, продукти. Алкоголь точно відберуть.

В окупованому Херсоні жити нині дорого – ціни захмарні. Особливо "кусається" вартість засобів гігієни, кажуть подруги в унісон.

 

– Пляшка звичайного шампуню коштує 300 гривень, – розповідає Авласенок. – Можна розрахуватися і гривнями, і рублями. Але мені казали, що у рублях купувати вигідніше. У супермаркетах по два цінники.

Великі торговельні мережі зачинилися в Херсоні ще в перші дні повномасштабного вторгнення. Росіяни замість українських супермаркетів почали відкривати свої магазини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ після ракетних ударів: як приходять до тями жителі розбитих багатоповерхівок та в яких умовах живуть

– З'явився "Сытный маркет", – починає перелічувати російські мережі Юлія. – Замість АТБ тепер АБЦ. Ціни на продукти не дуже високі, особливо, на овочі. Бо Херсонщина – дуже родюча область. Особливо родять помідори, кавуни, гарбузи є дешеві. Фермери тамтешні не можуть відправляти свої продукти в інші області України, тому й ставлять низькі ціни. Помідори можуть по 10 гривень за кілограм продавати. Ми коли приїхали сюди, то були здивовані цінами в столиці. Але там фермери просто більшу частину урожаю змушені викидати, бо немає куди збувати. На Крим возять, але на ринку кілограм огірків по 10 гривень, а на півострів везуть за одну гривню.

Дівчата сумують за рідним домом і боляче переживають події, які відбуваються в Херсоні. Найбільше переймаються за батьків, які залишилися в місті.

 

– Коли ми дивимось, що зараз відбувається з нашим містом… – сумно продовжує Юлія. – Скрізь російські прапори, оці їхні машини з буквами Z. Вони (росіяни. – Gazeta.ua) себе, як вдома там почувають. Дуже багато мінял розвелося (зазвичай в окупованих містах, де не працює достатня кількість банкоматів, такі люди пропонують клієнтам перераховувати гроші на їхні картки. Натомість видають таку ж суму готівкою, з якої беруть собі певний відсоток "за послуги". – Gazeta.ua). Банкомати видають тільки по 500 гривень – черги до них довжелезні, від пʼятої ранку чоловік 200 вже стоїть. Розвивається контрабанда. Херсон зараз – це стихійний ринок часів 1990-х. Продають з багажників авто, на ряднинах викладають цигарки, алкоголь. Поруч – білизна, порошок і навіть ліки. Мʼясо стоїть на жарі, на нього мухи сідають.

МОРЯ БРАКУЄ

У торговельний центр Respublika Park подруги приходять раз на тиждень. Купують тут одяг, взуття і товари для дому. Ціни є на будь-який гаманець, кажуть.

– Є дешеві і брендові, зараз багато знижок. Я коврик купила для спорту, – показує бузковий згорток Катя. Він лежить у пакеті поруч з новою парою шкіряного взуття.

– Я купила собі набір келихів, – шарудить поліетиленовим пакетом Юлія та дістає коробку зі скляними витонченими місткостями для вина. – Знижок багато до 70-80%, бо немає нових поставок. Але зараз люди не дуже купують речі. Віддають перевагу тільки найнеобхіднішому.

 

– Я попала на знижку, – показує крафтовий пакет Авлесенок. – І купила хорошу пару взуття за 2500 гривень.

Від початку повномасштабного вторгнення подруги найбільше витрачали грошей на купівлю посуду й господарських товарів. Це все потрібно в новому житлі, пояснюють. І додають, що живуть не разом – вільну площу "приберігають" для батьків, які можуть вирішити теж виїхати з-під окупації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Лєнин чоловік вибіг з матрацом на голові. Бо стьокла постоянно сипалися" – як живеться українцям на півдні біля позицій росіян

– Усі популярні магазини (в ТРЦ. – Gazeta.ua) закриті – Zara, Bershka, H&M. Шкода, що McDonald's зачинений. Ми всі розуміємо, що війна – це страшно, але життя продовжується, потрібно усміхатися і бути вдячним за кожен прожитий день, – веде далі Юлія. – Зараз не такі гуляння, як були раніше. Ми ось збираємося подивитися фільм вдома. Дорогого зараз коштує і просто посидіти в кав'ярні та не чути вибухів. Тож не треба засуджувати людей, які намагаються жити.

 

– Нам дуже моря не вистачає, раніше по вісім разів на літо їздили відпочивати, – додає Катя. – Херсонське море найкраще. У нас було чудове життя – працювали, відпочивали, ходили на курси англійської. Під час окупації працював спортзал і я ходила на тренування – це мене відволікало. Думаю, що Новий рік ми вже відсвяткуємо в Херсоні.

ВИГІДНИЙ БІЗНЕС

Усередину ТРЦ ведуть карусельні автоматичні двері. Наверх підіймаємося ескалатором. Майже весь перший поверх – вхідні зали й паркінг. На другому – широкі світлі коридори з вікнами на стелі, прикритими плівкою, і магазини на різний смак.

На острівках стоять черги по каву. Люди виходять з магазинів з повними пакетами одягу. Чоловік у сірій сорочці несе в руках коробку. Із зображення на ній видно – купив дитячий самокат.

Більшість магазинів відчинені. Однак відомі закордонні бренди не працюють. Вхідні двері таких точок закриті пластиковими ролетами й чорною плівкою.

 

На входах до багатьох крамниць наліплені банери: "До 80% знижа". Вартість на речі справді низька, однак тільки на старі колекції.

– Тривалий час у нас були проблеми з постачанням, – розповідає продавець-консультант одного з магазинів одягу Данило Лазарєв, чіпляючи одяг на вішаки. – Довго висіли старі колекції, а коли вже налагодили завози, то й людей більше стало приходити. Акційні цінники вішаємо на старі колекції або літні речі. Коли приїхали нові завози, то середній чек виріс – близько 1500 гривень. Ми не встигаємо розбирати коробки. Люди купують зимові і літні речі переважно. Не знаю, чому. Але наша зарплатня не залежить від продажів, отримуємо суми, як і раніше. У нашому магазині покупців не стало менше і нам вигідно працювати.

За магазинами білизни й косметики постає неймовірне видовище – величезна зала зі скляною стелею у центрі засаджена екзотичними зеленими деревами й широкорисними рослинами яскравого кольору амазонка. Це ботанічний сад з деревʼяними лавками, прихованими між високими зарослями, мов у джунглях. На одній з них жінка годує немовля грудьми.

Тропічну свіжість перебиває запах смаженої курки в тайському соусі й часникового соусу. За ботанічним садом встановили фудкорт з різноманітною їжею. Щоправда, ціни стали дещо вищі, ніж до повномасштабної війни. Шаурму можна купити за 120 грн, бургер – від 59 до 150 грн, суп – від 98 грн, а салати – від 98 до 239 грн. Окремо є кілька ресторанів японської та грузинської кухні – вони закриті скляними прозорими стінами.

 

Одразу під ескалатором соїть острівець з барними стільцями, обшитими зеленою оксамитовою тканиною. Навколо Prosecco Island стоять круглі деревʼяні столики, за якими відвідувачі пʼючь щось ігристе з мереживних келихів.

– Еспресо з вершками? – питає бармен у чорній розстібнутій жилетці. – Може, просекко все ж таки? У нас зараз акція – до 300 грамів ігристого отримуєте закуски в подарунок або три устриці за собівартістю.

Цей бар посеред фудкорту відкрили лише місяць тому. Власники довго сумнівалися щодо доцільності запуску бізнесу, адже в країні війна, зізнається бармен 35-річний Вадим.

 

– Планували 24-25 лютого відкриватися, але довелося перенести, – каже чоловік. – У нас є ще безалкогольні лимонади, робимо авторські коктейлі. У неділю бранчі англійські продаємо. Зараз не сказати, що дуже продажі йдуть. Але стараємося, щоб люди дізнавалися про нас, вводимо акції різні. Алкогольні напої купують у нас і вранці, і ввечері. Є ті, хто об 11 дня приходить – я їх називаю аристократами. А так після кіно часто заходять. Або після того, як зроблять покупки.

З початком повномасштабного вторгнення відвідувачів стало в кілька разів менше, розповіли Вадиму коллеги, які працювали в ТРЦ до нього. Однак відкривати бізнес в умовах війни все одно вигідно, запевняє бармен.

 

– Келих просекко коштує 70 гривень, – додає Вадим. – Цей торговельний центр, як три "Епіцентри", і людей тут все одно багато. Заробити можна. Щоправда, є і багато закритих магазинів. Люди жаліються, що IKEA не працює.

ПАРКІНГ

З початком повномасштабної війни ТРЦ припинив роботу. Відновилася торгівля тут тільки наприкінці квітня.

На третьому поверсі ТРЦ – розважальна зона з парком атракціонів, де є щось схоже на "американські гірки". Здебільшого там граються підлітки або дорослі, однак є й дитяча зона для наймолодших. "Шалені перегони", від звуку яких моторошно всередині, коштують 120 грн за 64 сек. У вихідні ціна піднімається до 150 грн.

 

Трохи вглиб ліворуч розташований кінотеатр із супермаркетом. Там продають снеки й попкорн, напої та солодощі. З третього поверху видно згори ботанічний сад, бо архітектурно підлога має вигляд острівків з тонкими перешийками зі скляними перилами.

Тут також працюють ресторани й кавʼярні. Поруч продають солодку вату й цукерки в ятці, є фургончик з морозивом, неначе в американських фільмах.

– Шановні відвідувачі! У Києві оголошена повітряна тривога! Найближче бомбосховище розташоване на станції метро Теремки. Підземний паркінг є найбезпечнішим місцем у ТРЦ Respublika, – суворий чоловічий голос сповіщає про небезпеку в гучномовець. Оголошення лунає голосно.

 

Миттєво в коридорах зʼявляється величезна кількількість людей. Усі повиходили з магазинів і хаотично шукають вихід. Два потоки утворилися між острівками з кавою, продавці поспіхом замикають двері магазинів. Консультантка ювелірної крамниці знервовано чекає, поки опуститься ролет, тримаючи шкіряну велику сумку на плечі.

Біля ескалаторів утворюється черга, однак усі швидко спускаються донизу. У підземному паркінгу темно. тхе цементом і соляркою.

– Ставай сюди, під стіною, – жінка з яскравим рудим волоссям бере за запʼястя дівчинку років пʼяти з рожевим рюкзаком на спині. Проводить її під бетонну стіну й сідає поруч навпочіпки. Неподалік чоловік у шортах підпалює цигарку і ядкий дим повільно клубочиться залою.

 

Троє жінок стоять біля одного з паркомісць. Оглядаються довкола й шукають, де б присісти.

– Оце тільки прийшли сюди і зразу тривога, – жаліється висока пані з обʼємними локонами. Пильно приглядається, бо через погане освітлення довкола майже нічого не видно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Золото, зниклі продавці й запах пива: як шукають людей усередині розбомбленого ТРЦ у Кременчуці

54-річна Людмила Акулініна проживає недалеко від ТРЦ і часто навідувалася сюди до повномасштабної агресії Росії. Любила відпочивати тут з онукою.

– Ходили з нею в розважальний комплекс, там не дуже дорого. Їй весело на атракціонах кататись, – каже жінка. – Я знаю, що це один з найбільших торговельних центрів у Європі. Тут є все, що потрібно, багато магазинів.

 

Людмила разом з подругою 56-річною Іриною прийшли купити нові жіночі сумки. Поки не знають, скільки витратять, бо не встигли придивитися до цін.

– Купуємо зараз тільки необхідні речі. В кіно сюди не ходили, в кафе з внучкою заходили. Ціни середні, не дуже дорого. Це я вперше прийшла після початку війни. Почули тривогу – і зрозуміли, що треба спускатися в укриття, бо страшно, особливо після усіх попередніх подій, – веде далі Людмила. – Зараз намагаємося все таки відволікатися. Бо сидіти вдома і закритися в собі емоційно – дуже тяжко. У нічні клуби, звичайно, не ходжу, однак вийти десь кави попити та з друзями зустрітися – можу.

Жінки зізнаються, що після 24 лютого виїжджали за кордон. У Київ повернулися нещодавно. Тут стало спокійніше, однак про війну не треба забувати, кажуть подруги.

 

– Як тільки переможемо – напʼємось… Кави чи соку, – жартує Людмила і починає голосно міятися. – Як була у Польщі, то щодня плакала. Хотіла додому і щоб все закінчилося. Але розумію, що ми повинні звільнити всі території наші. Тільки тоді буде перемога. З Росією миру ніколи не буде! На кордоні з ними треба поставити височезний забор!

Вийти на вулицю можна прямо з паркінгу. Довкола все засаджено кущами й деревами, вузькі алейки ведуть до головного входу. За столами зачиненого McDonald's сидять відвідувачі ТРЦ. На парковці двері в машинах відчинені, звідти лунає музика – так деякі люди "ховаються" від ракетної небезпеки. На виїзді до траси утворився затор, хто встиг скупитися – поспішає додому.

×