"Усі жінки, які відмовили Тарасу, дуже погано закінчили" - чим дивували на фестивалі "Ше.Fest"

21

Фото: Наталка Соколан

- "Ше.Fest" без мене не буває. Був на усіх. Дуже інтелігентна публіка, вишукана, немає шароварщини тупої, немає кумів, сала. Тішуся, що дотичний до виховання нової еліти. Цього року фестиваль почався дуже добре. Багато людей. Я по трасі їхав – всі сюди рвуться: купа машин. Заскучали, - каже казкар 58-річний Сашко Лірник на фестивалі "Ше. Fest". Він пройшов 21-22 серпня у Моринцях на Черкащині. Традиційно присвячений популяризації творчості Тараса Шевченка. Цьогорічна тема фестивалю - кохання. Гаслом стали слова з вірша Кобзаря: "Кохайтеся, чорнобриві!"

Письменники і блогери 54-річні Віталій і Дмитро Капранови після виступу влаштовують автограф-сесію. Один підписує книжки, другий продає. Коштують від 100 до 250 гривень. Коли відвідувачі просять зробити фото, обидва полишають своє заняття.

- Я - історик. У мене теж є свій ютуб-канал. Читаю там поезію і розповідаю про подорожі Україною. Хочу, щоб наші люди пізнавали світ навколо, знали нашу історію, - підходить до братів молода дівчина із кучерявим каштановим волоссям. Через плече перекинута полотняна сумка.

 

- Як канал називається? – питає один із Капранових.

- "Читай, мандруй, живи".

- О, я підписаний на нього. Дякую, що ви є, дякую, сонце! Ось як несподівано зустрічаєш друзів по ютубу, - звертається до дівчини, паралельно продаючи "Історію української незалежності" в яскраво-жовтій палітурці.

- Святі моменти не фотографуйте. Гроші – це святе! – попереджує мене.

- Будете сміятися, але ми тут вперше. З Шевченком у нас любов з третього курсу інституту, - згадує Дмитро Капранов. - Пішли в школу раціональого мислення і розвитку пам'яті. Там було завдання вчити напам'ять вірші. Вдома мали кишенькове видання "Кобзаря". Вивчили напам'ять. Після цього починаєш інакше ставитися до Шевченка. Виявили, що він дуже сильний поет, хороший текстовик, у нього хороша техніка. Його твори цікаві за форматом, несподівані, як сьогоднішні блогові записи. У 2001 році написали книгу "Кобзар 2000". Виступили продюсерами у художньому фільмі про Шевченка "Княжна". Організували конкурс двійників Тараса Григоровича. Переможець більше був схожий на Шевченка, ніж той сам на себе.

- Сьогодні усі сегментуються. Аудиторія "Ше.Fest" – досить специфічна, - міркує один із братів. - На ютубі до улюблених каналів збираються свої глядачі. Телевізор поганий тим, що він не дає тобі вибору. Його дивляться люди безініціативні, без культури пошуку інформації. А ютуб для тих, хто уміє робити вибір. Сюди приходять люди, що свідомо обрали Шевченка і нас.

- Ви Наталка або Наталя, а Наталія – це російська форма, - каже мовознавець 71-річний Микола Зубков – чоловік у окулярах і вишитій червоним і чорним сорочці. Він упорядкував книгу "Норми та культура української мови за оновленим правописом". - Приїхав сюди втретє. Я є всюди в соцмережах. Пишіть мені в месенджер – запитуйте, радо допоможу з філологічними поясненнями.

 

- Я жив у Харкові. Після Майдану переїхав до Львова - до своїх. Харків – москвороте місто. Вата. Там мені було дуже непереливки: і у вікно стріляли, і прапор мій зірвали. Мрію, щоб моя праця пішла в люди. Не тільки для маленького загалу філологів, а й для всіх інших. Мрію, щоб наша мова стала мовою науки, освіти, масового інформування. Ми мавпуємо російські взірці в усьому, а цього не потрібно робити.

На сцені виступає ансамбль "Дніпро". Солістка Олена Кулик на просвітницькій галявині виконує пісню "Лента за лентою". Публіка гукає її на біс.

- Ми всі змінилися. Рік серйозної паузи дав можливість багато речей переосмислити, - каже літературознавиця Ірина Савченко, 59 років. - Якісь речі посилилися, а якісь втратили свою вартісність. Шевченкова посилилася. Згадувала його в аспекті духовно-інтимному. Ті тексти, моменти життя, де він переживав психологічні кризи, де стояв перед питанням вибору. У циклі "В казематі", Шевченко, втрачаючи для себе найголовніше - свободу, починає шукати цінності, які можуть утвердити його у переконаннях і поглядах. Цей момент став для мене важливим упродовж цього року. Коли щось втрачаєш, маєш знайти опору в інших речах. Тоді втрата не є такою трагічною. Вона лише забарвлюється моментом ностальгійним, але дає можливість іти далі й шукати виходи.

У центральній фотозоні висить банер зі стилізованим портретом Шевченка. Відвідувачі фотографуються на його фоні. На галявині група дітей розмахує палицями. Парубки у шароварах і смушевих шапках показують їм, як орудувати уявною шаблею. Обабіч - кругла сцена, на якій починається конкурс малих декламаторів поезії Шевченка.

 

- З довгим рукавом - 1400, з коротким 1200 гривень, - ткаля 60-річна Валентина Мащенко у ятці розвішала бежеві, білосніжні, світло-сірі, бордові вишиті сорочки та сукні. Це усе домоткане, сама робила. Міряйте. Роблю усе сама. Помічників не маю. Тільки на себе розраховую. Замовляють депутати. Недавно замовили довжелезну на 10 метрів скатерку. Мою сорочку на виступ одягав Турчинов. Обрав чорного кольору. Я свої сорочки часто на людях упізнаю. Он пішов чоловік у моїй.

- Здрастуйте! Так, одягаю стабільно тричі на рік, - упізнає майстриню високий лисий чоловік.

- Брали її верстат показувати відвідувачам нашого музею. Хотіли, щоб власноруч могли зіткати собі клаптик полотна, - приєднується до розмови чоловік із рідким стоячим дибки волоссям. Представляється молодшим науковим співробітником Національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка" у Моринцях.

- Это авторские работы. Сама разрабатывала дизайн. Такого никто не делает, потому что очень сложная работа, - розповідає дизайнерка прикрас із Рівного Світлана Моздір. – Такие работы минимум полторы тисячи должны стоить. Цепочки у колье регулируются. Под эту вышиванку подойдет черно-красный набор. Он самый интересный. Супер! Вам хорошо! Они носятся – вы их не сносите. Берите комплект. 520 гривен.

Гончарний майстер-клас зібрав групку дітей. Щоб зробити щось на гончарному кругу, треба заплатити 50 грн.

- Атмосфера прекрасна. Людей чимало, вони приїжджають натхненні, а поїдуть звідси ще наповненішими, - говорить координаторка ярмарки майстрів 37-річна Олена Давидюк. На ній срібний із чорними цятками блайзер і сіра картата міді-спідниця - Цей рік зареєструвалося багато бажаючих продавати свої творчі вироби. Ми брали тільки майстрів ручної роботи. Люди скучили за такими заходами. Надолужуємо. Ярмарок представлений різними роботами. Кожен може собі цікаве щось знайти.

Біля інформаційного намету "Ше.Fest" невисока жінка з бейджиком розмовляє із рудою огрядною жінкою у сукні оверсайз.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без Шевченка Україна не збудеться

- Завдяки підтримці держави, ми виграли культурний ґрант від Українського культурного фонду. Нам вдалося розширити географію і локації. Обрали 4 міста: Ірпінь, Бровари, Одесу і Первомайськ. Запросили відвідувачів із цих міст на фестиваль у Моринцях, – розповідає засновниця фестивалю "Ше.Fest" 32-річна Юлія Капшученко-Шумейко. На ній червона спідниця, чорна футболка. На шиї кілька низок червоних коралів. - Було стрьомно починати в нових містах. Кожне – це якісь нові виклики. Там абсолютно інші люди. Зрозуміли, що чим менше містечко, чим далі воно від Києва, тим воно більш голодне до мистецтва, до Шевченка. В Одесі відчула себе, як у Радянському Союзі. Ми немов принесли туди частинку України. Бо там її так мало. Прийшла інтелігенція, понадягали вишиванки. Із запалом. Аплодують. Не розходяться. У Первомайську народ прийшов з квітами на прем'єру вистави. Був аншлаг.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Козаки та лекції на сіні: як пройшов Шеfest у Моринцях

Письменник 70-річний Василь Шкляр після гутірки сидить на лавці. Жаліється, що болять ноги.

- Хороша цьогоріч тема. Про любові Шевченка можна говорити безмежно. Усі жінки, які відмовили Тарасові, дуже погано закінчили, - примружує карі очі і загинає пальці. - Ликера Полусмак вийшла за п'яницю-цирульника. Він її лупив. Втекла аж у Канів до могили Тараса. Харитина Довгополенко не вийшла за нього, а вийшла за п'яницю – нещасне життя прожила. Тодося Кошець хотіла вийти – батько-піп не дав – взагалі збожеволіла. Не можна не любить Тараса – підсумовує.

×