"У лікарні танцював із медсестрами" - як прощалися з Григорієм Чапкісом

7

 

У Києві сьогодні попрощалися з хореографом і балетмейстером Григорієм Чапкісом. У грудні торік потрапив до госпіталю з двобічним запаленням легень. Хворобу не долікували. Ще кілька разів був у лікарні. 13 червня танцюрист помер. Йому був 91 рік.

У Національній філармонії України посеред фоє стоїть труна. Біля неї — рідні хореографа: син Грегор у темних окулярах і донька Лілія. На стільцях поруч сидять онуки Анна й Вікторія.

 

"Дружили сім'ями. Познайомилися з Григорієм Миколайовичем 13 червня 2013 року. А цьогоріч цього ж дня попрощалися з ним. Він був людиною-душею. Сильно любив життя, дітей, онуків. Чапкіс був неймовірним кухарем. Коли приходив у гості, то приносив власні кулінарні шедеври: фаршировані помідори, борщ.

Возили його на лікування в Дніпро. Але ж він не може без публіки. На третій день після лікування він уже з медсестрами танцював у коридорі. Потім ще й інтерв'ю давав", - згадує Наталія Спалько.

 

На письмовому столі недалеко від входу лежить книга пам'яті. У ній колеги й друзі Чапкіса діляться спогадами про танцюриста.

"Він любив своїх студентів. На заняттях багато життєвих історій розповідав. Але більше танцював. Викладав у нашому університеті імені Бориса Грінченка історико-побутовий танець, - розповідає четвертокурсниця Аліна Борисенко. - Григорій Миколайович ставив високі оцінки, часто жалів нас. Але любив дисципліну, щоб усе було правильно. Організовував нам бал ще до пандемії".

 

"Так, і любив завжди одягати на бал білий фрак, костюм і циліндр, - додає її одногрупниця Альона Деревецька. - Такий викладач, як Григорій Миколайович, був на весь університет єдиний. Ні на кого не схожий. На парах завжди був стильно вдягнений. Любив різні аксесуари, пояси. Часто розповідав нам про те, як сидів у Сталіна на колінах, як подарували йому якийсь крутий годинник. І завжди можна було дізнатися, що Чапкіс в університеті, за його одеколоном: ні в кого більше такого не було. Коли відчували цей запах, то знали, що десь є Григорій Миколайович".

Президент Володимир Зеленський кладе букет на невисокий дерев'яний стіл. Підходить до труни й декілька секунд дивиться на Чапкіса. Після чого висловлює співчуття рідним хореографа.

 

"Чапкіс був для мене провідною зорею, - ділиться Наталія Аленічева. - До знайомства з ним 1977-го працювала хореографинею та займалася спортивними танцями. Після розлучення пішла в ансамбль "Юність", де й зустріла його. Григорій Миколайович закохав мене в бальні танці. Як вийшла на пенсію, згадала про цей різновид танцю. Створили народний ансамбль бального танцю "Сеньйори", а Чапкіс завжди нас підтримував. Він був нашим янголом-охоронцем. Завжди ставився до своїх учнів із турботою і брав нас під крило.

Прийшла сьогодні в темній блискучій кофтині, бо не могла прощатися з ним в чомусь звичному й тьмяному. Григорій Миколайович виховував почуття стилю у своїх учнях. Перед ним навіть неможливо було стояти згорбленим. Хотілося одразу випрямитися".

 

Портрет хореографа ставлять на вулиці біля входу. Труну заносять до катафалка під аплодисменти.

"Він ніколи не скаржився. Здоров'я не завжди було відмінним. Але від нього не чув, що мав якісь проблеми. Чапкіс довів, що в паспорт можна не заглядати й треба рухатися до останнього. Він умів любити, дарувати радість. Чапкіс був прикладом для усіх. Коли брав участь у "Танцях із зірками", то він мене підтримував по-батьківськи. Хотів навчитися танцювати й через тиждень-два кидати, бо це фізично важко. Але Чапкіс переконував: "Ти навчишся на все життя танцювати танго. У тебе буде струнка фігура й на тебе будуть всі дівчата задивлятися".

 

Востаннє бачилися з ним ще до карантину. Коли дізналися про його хворобу, страшенно переживали. Телефонували на кафедру, на якій викладав Чапкіс, щоб дізнатися, як він почувається. Душа боліла. Таку любов треба заслужити", - ділиться співак Павло Зібров.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Море квітів і сліз - як прощалися з Михайлом Слабошпицьким

Чапкіса поховали в столиці на Байковому кладовищі.

×