12 листопада під час богослужіння в Києво-Печерській лаврі хор почав прославляти Росію та співати "Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка - Русь". А вже наприкінці місяця Служба безпеки України провела обшуки в лаврі задля "протидії підривній діяльності російських спецслужб в Україні".
На території виявили осіб без документів, громадян Росії, а також ворожу пропагандистську літературу. Окрім цього, знайшли великі суми грошей - 2 млн грн, більше ніж $100 тис. та декілька тисяч російських рублів. Після цього, 2 грудня, Рада національної безпеки і оборони запровадила санкції проти намісника Києво-Печерської лаври Павла (Лебедя) та низки інших діячів Російської православної церкви в Україні.
Києво-Печерська лавра - історична святиня України. Була заснована 1051-го, як печерний монастир. В XI ст. він став центром затвердження християнства у Київській Русі. Статус лаври, головного великого монастирю, отримав вже у ХІІ ст.
Попри те, що на початку грудня Києво-Печерська лавра була зареєстрована монастирем у складі ПЦУ, вона досі контролюється священнослужителями російської церкви.
Кореспондентка Gazeta.ua побувала у лаврі та послухала, про що там говорять миряни та працівники монастиря.
СУВОРИЙ ОХОРОНЕЦЬ
Зайти на територію Лаври пробую з заднього входу. Навколо багатокупольної церкви Спаса на Берестові – доріжки густо вкрив білий сніг. Неподалік дитина грається з мамою в сніжки. За храмом хтось зліпів зі снігу фігуру ведмедя. Біля нього проходить доставщик піци у пошуках замовника з великою термосумкою у руці.
На вузькій вулиці, паралельній Лаврському провулку, біля камʼяної стіни припарковані автівки. На територію монастиря пускають чоловіків у цивільному одязі. Вони говорять між собою російською. Високого зросту охоронець недовірливо кидає у мій бік суворий погляд: "Нащо прийшла?".
– Хочу відвідати святиню, – відповідаю.
– Вам потрібно обійти до центрального входу, де печери, – охоронець міняє тон на ввічливий та показує дорогу.
На вул. Лаврській, одразу за кіосками, відкривається вид на каскад з храмів та монастирів, що один за одним "розкидані" між розчищених тротуарів. Прохід на територію заклеєний вивісками про заборону фото- та відеозйомки. Однак відвідувачі спокійно дістають телефони, щоб зробити світлини в історичному місці.
Одразу біля спуску до печер розташована кавʼярня. Проте каву і чай тут приготувати не можуть через планове відключення електроенергії.
– Приходьте ввечері, – радить продавчиня, літня худорлява жінка у хустині, завʼязаній на потилиці.
Одягнута у теплий светр та довгу цупку спідницю сірого кольору. На прилавку за нею стоять банки з медом різного обʼєму, у коробках – цукерки й печиво. Всередині прохолодно, але приємно пахне парним молоком.
– Ходять у печери, – розповідає жінка про паломників. – Так що сходіть у ближні, а по дорозі зайдете і в дальні. У нас проход безкоштовний, заходьте і гуляйте. Служба в неділю буде у Верхній лаврі. Взагалі тут щодня у нас служби.
РОСІЙСЬКІ АВТОРИ
Одразу за кавʼярнею розташований вхід до церковної крамниці. Знімати там також забороняють. До магазину ведуть круті сходи, на прольотах стоять церковні дзвони, ковані підставки та картини, закриті прозорою плівкою.
На вході темного приміщення зустрічає працівниця магазину, що сидить за пластиковою перегородкою.
– Молитвенники там, вам покажут, – говорить.
Підлога, полиці та навіть підвіконня в крамниці заставлені книжками й іконами. Першим до входу зустрічає стелаж з дитячою літературою – книги надруковані українською. Однак це єдина література, яка тут є на державній мові.
Консультантка у рожевій шифоновій хустці на моє прохання довго намагається знайти український молитовник. Однак усе дарма.
– Це вам потрібно в українську церкву, у Володимирській собор зʼїздіть. Тут тільки російською або церковнословʼянською будуть, – відповідає жінка зі здивуванням у голосі.
Розгортаю одну з книг блакитного кольору. На останній сторінці вказані джерела – праці московського богослова Григорія Дяченка та російського єпископа ХVІІ ст. Димитрія Ростовського. Попри те, що більшість авторів тутешніх книг є російськими діячими, самі видання надруковані у Лаврі.
АМЕРИКА І ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Спускаюсь до печер. Ліворуч від арки тимчасово розмістили трапезну для прихожан. Їдальня займає маленьке вузьке приміщення. Перед кухнею розмістили холодильники та контейнери з їжею. Навпроти під глухою стіною кілька столиків.
Меню у Лаврі пісне, бо якраз нещодавно почався Різдвяний піст. Порцію борщу або солянки можна купити за 100 грн, вареники з картоплею або капустою вартую по 50 грн за девʼять штук. Подають страви у пластиковому посуді. Каву та чай тут теж не готують через відсутність світла.
Алеєю вверх до вул. Ближньопечерської проходжу гуртожитки семінаристів та готелі для паломників. Прихожани стверджують, що переночувати тут можна за близько 150 грн.
На алеї під високими ялинами на камʼяниих сходах розмовляють літні чоловік та жінка. Щоб бурхливо обговорюють: то голосно, то пошепки.
– Вы не знаете, на Севастопольской "Знамение" (так називається ікона присвячені Божій Матері. – Gazeta.ua) забрали? – запитує парафіянку прихожанин у короткій чорній куртці та картузі.
– Ее забрали ПЦУшники давно, еще в прошлом году! – відповідає невдоволено жінка та руками до грудей міцно притискає молитовник.
Ее забрали ПЦУшники давно
У жінки дзвенить мобільний телефон.
– Храм у нас есть на Аскольдовой могиле. Это же наш! Там памятник напротив ещё, – радить співрозмовнику російські церкви, куди можна піти на службу.
Повз проходить служитель монастиря. Бере в руки великі пакети з пластиковими лотками й пакети, повні продуктів. Піднімається крутими сходами до храму, що стоїть трохи на підвищенні.
Літургія в церкві вже завершилась, сьогодні вшановували памʼять Юрія Переможця, каже дорогою чоловік. Показує розклад служб, що висить на стіні біля входу у церкву.
– За Різдво я зараз ще дізнаюся, – продовжує розмову чоловік, називається Віктором. Його сухі потріскані губи дрижать від холоду.
Розпитую його за обшуки, які Служба безпеки України проводила у Лаврі.
– Приходили з перевірками багато, – відказує Віктор. – Не знаю, наскільки це правда, але на намісника санкції наклали… Якщо у них щось понаходили, то може це і правильно. А у них же щось понаходили там… Літературу якусь знайшли сторонню. Взагалі зараз іде знищення народу. І не тільки в Україні, а й на всій земній кулі.
Віктор ураз міняє тему розмови та запевняє, що у світі існує план зменшення кількості населення до трьох мільйонів. Його начебто розробив "Всесвітній конгрес".
– Там якісь виступили (люди. – Gazeta.ua) і кажуть, що це ще багато, – широко розкриває очі чоловік. – Війну кажуть, що Путін почав, але це якщо він ще є справжній! У нього ж багато двійників! Можливо, це хтось інший, схожий на Путіна. Тут так запутано, що ой-ой-ой! Навіть хочеться сказати, що це все Америка. Там же масонів дуже багато. Америка тримає Зеленського у себе під контролем, направляє його, дає йому вказівки. Все спеціально, щоб один одного винищувати!
Віктор зізнається, що часто відвідує різні церкви в Україні – їздить паломником. У Лаврі допомагає при храмі.
– Це все для того, щоб люди зненавиділи один одного, – продовжує розповідати свою теорію заговору чоловік. – Я якось з одним на платформі ледве не побився у Вишневому. Він велосипедом просто на мене налетів: "Та я тебе за Зеленського! Він за людей, йому допомагають зброєю, Європа підтримує. Він стоїть за людей, за народ!". Я кажу йому: "Дурний ти, не розумієш, до чого воно йде". Це політика. Ліз до мене битися! Це братовбивча війна (агресія Росії проти України. – Gazeta.ua).
Чоловік не впевнений, чи правильно робить СБУ проводячи обшуки у російських церквах.
Україна хоче бути незалежною
– Україна перша зʼявилася (за Москву. – Gazeta.ua), коли була Київська Русь. Вони за це зараз і сперечаються. Україна хоче бути незалежною, сама по собі, окремо від Росії, – каже серйозним голосом Віктор. – Але це неправильно! Бо була православна віра, церковнословʼянською мовою споконвіків читали службу. А то вже українською розмовляти і мову змінювати – неправильно.
Православну церкву України лаврський служитель вважає не канонічною.
– Не канонічно, раскольніки. Філарет колись незаконно себе зробив патріархом, а був митрополитом. Скільки переворотів було. А зараз його позбавили сану, анафему наклали і відлучили від церкви. А у нас канонічна, – запевняє прихожанин російської церкви. – Справжнє імʼя Філарета – Михайло Антонович Денисенко, колишній КГБіст. Я його помню ще з 1970-х годов.
Віктор обурений, що Україна зараз експортує зерно кораблями.
– Це буде дуже важка зима. З хлібом проблеми. Я зайшов у семінарію, щоб хліба взять. Кажуть, що не благословляється. Як це так?! Не хватає хліба й семінаристам, а вагони вивозять в Африку! Продають, торгують зерном - хто це все робить? Це жидомасони.
СЛУЖБА ПЕРЕД РІЗДВОМ
Хрестовоздвиженська церква розташована на пагорбі. З невеликої площі відкривається мальовничий пейзаж на засніжені ялини й золоті куполи лаврських храмів.
За зачиненими деревʼяними дверима з уже трохи облізлою червоною фарбою, чути суворий голос священика, який щойно розпочав службу. Хоровий спів лунає далеко за межами церкви і відбивається луною в далеких куточках святині.
У маленькій церковній залі стіни розписані світлими барвами, переважає небесний блакитний. На його тлі яскраво виділяються постаті святих. Приміщення заливає тепле світло від ламп та яскравих вогників свічок. Отець благословляє усіх російською мовою та заходить у ризницю, закриває цупкі золотаві штори.
Праворуч стоять миряни – переважно жінки у сукнях за коліно, на літургію одягли хустинки, шарфи або накинули капюшон, щоб прикрити голови. Ліворуч у ряд колоною розмістились юні семінаристи. Це хлопці всі в чорних рясах до підлог, з акуратно вистриженим волоссям різної довжини.
Один за одним підходять до стійки і починають читати Святе Письмо, витягуючи кожен звук, мов у пісні. Час від часу сідають на лавку і обговорюють щось побачене у телефоні.
У кімнаті за дверима біля входу продає дрібний крам та книжки молодий служитель з великим хрестом на шиї. Купити маленьку свічку можна за 10 грн, найдорожча обійдеться у 25 грн.
– Чи буде служба 24 грудня, перед Різдвом? – питаємо, знаючи, що у російській церкві Різдво відзначають 7 січня.
– 6 січня будемо правити, – каже обережно чоловік, здивовано вирячивши очі.
"БРАТНІ НАРОДИ"
На вулицях Києво-Печерської лаври пустіє. У сутінках можна побачити ряси священиків і монахів, які поспішають до келій, обережно ступаючи слизькими стежками. Працюють кіоски з кавою, де продають також різноманітні продукти – крупи, консерви, локшину швидкого приготування, пряники, кагор та книжки.
Тролейбусна зупинка на вул. Ближньопечерській користується популярністю у злиденних. За короткий проміжок часу попросити "на хліб" підходить далеко не одна людина, часто гуляють по-двоє.
Під крамницею жінка у довгій вʼязаній сукні дістає з рюкзака туалетний папір і починає витирати носа, голосно кашляючи. Носить шапку з великим помпоном і грубі теплі черевики.
– Ти вдягни шапку, бо захворієш. Треба здоровʼя берегти змолоду, – каже пані, на вигляд років 50. – Поки молоденька – бережи себе. Я так захворіла, що тепер все на себе одягаю.
Жінка служить у Верхній лаврі та на роботу ходить щодня. Дотримується православної віри більше 30 років, запевняє. Різко переводить тему розмови на події з обшуками у Лаврі.
– Віра істинна й найперша було православʼя, – розповідає російською жінка. – Є таке древо, звідки пішли інші гілочки. Коли людина знає історію, то вона не буде казати, що не важливо у яку церкву ходити. Від католиків відʼєдналися протестанти і тепер ходять сіють розбрат. Чому православʼя (істинна віра. – Gazeta.ua)? Бо "правильно славити Бога". Ти з кимось поспілкуйся з місцевих священників, вони тобі відкриють істину.
Мирянка переконана, що служителі церкви з радістю дадуть відповіді на всі сумнівні питання щодо обшуків, діяльності Лаври і відкрито висловлюватимуть свою позицію.
Благодать Божа тільки там, де церковнословʼянська мова
– Скільки отців тут чудових – не слухай нікого, – наполегливо запевняє. – Зараз іде війна за душі наші, розумієш? Я ніколи не піду ні в католицизм, ні в протестанти, ні в розкол. Бо благодать Божа тільки там, де церковнословʼянська мова. Потім – російська. У величних соборах тільки церковнословʼянська, бо від неї все пішло.
Зараз на Києво-Печерську лавру здійснюють гоніння, а розкольники забирають храми, наполягає служителька монастиря. Вочевидь, під "розкольниками" має на увазі вірян ПЦУ.
– Не можна казати "головне, щоб Бог був у серці". Ні! Бог у серці, коли людина сповідує свої гріхи, намагається стати кращою. Це все (обшуки і звинувачення у бік Лаври. – Gazeta.ua) – наклеп! Увірвалось 50 людей-автоматчиків. Люди, звичайно, лякаються, хтось ледь не в трусах вибіг. Ну от спав послушник, хлопець молодий, 17 років. Просто спав у спортивних штанцях і маєчці – куди він побіжить, якщо до нього вриваються і вибивають скло! Побіг до свого духівника. Це все вороги роблять. Його яка місія, диявола? Очорнити! Якщо розкольники сюди прийдуть, то вони не зможуть тут жити.
Жінка відмовляється визнавати агресію Росії проти України. Нібито усе, що відбувається – "напустив" Бог.
– Навіщо когось звинувачувати? Нам за наші гріхи! – упевнено каже. – Якщо у нас уже "голубих" дозволили! Ти можеш це уявити? Жінка йде з жінкою – що це таке! Останні роки буде таке спустошення... Зараз Лавра пуста, а раніше стільки людей ходило. Навіть ті, хто багато років відвідував, і священники також – усі повтікали. Бояться за свої сімʼї, за своїх дітей. Миряни не так все розуміють. Ми маємо бути українською церквою, але у нас не має бути української мови. Бо це розкол! Білорусь, Росія та Україна – це три братніх народи.
Наступ Росії, вважає мирянка, був спровокований. Мовляв якби не почалася повномасштабна війна – США усе б забрали в України.
– Уже б кораблі стояли, оце все, - продовжує переконувати жінка. - Вони ж уже нас 30 років убивають, молодь вбивають, розколюють моральний дух. Я памʼятаю ще 1990-ті роки – то взагалі був жаг. Вся ця мерзота почала вилазити, показували всі ці відеофільми, цей блуд, розпусту! Хто це може витримати?!
На зупинку приїжджає останній тролейбус. Засніжений тротуар різко пустіє, а повз проходять тільки служники у довгих рясах з пакетами продуктів у руках.
1 
1
Коментарі