Ексклюзиви
Четвер, 14 жовтня 2021 09:30

"Його останні слова були: "Посидь біля мене" - як проводили в останню путь музиканта Міська Барбару
28

Учора в Харкові попрощалися з музикантом і актором Михайлом "Міськом" Барбарою. Він несподівано помер удома 11 жовтня у 49 років. До ювілею не дожив трохи більше місяця.

Михайла відспівали у Свято-Дмитрівському храмі Української греко-католицької церкви. Поховали на харківському міському цвинтарі №2.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала на прощанні з музикантом. Поспілкувалася із його друзями, рідними та колегами. Розпитала, яким Михайло був у неформальному спілкуванні та чим він їм запам'ятається найбільше.

Біля храму люди почали збиратися задовго до часу з якого було анонсовано початок прощання з Михайлом. Однією з перших до церкви прийшла дружина покійного музиканта Світлана Олешко. Із нею Місько прожив 15 років.

- Він звечора погано почувався, приїхала "швидка". Тиск був у нормі, легені чисті. Поставили крапельницю – стало легше. Ніч спав спокійно. Ранком знову запаморочилося в голові. Після обіду стало гірше. Його останні слова були: "Посидь біля мене". І все. Викликала "швидку". Але лікарі вже…констатували, - каже Світлана.

Автор: Ольга СТЕНЬКО
  Друзі та колеги музиканта згадували, яким він був за життя. Ділилися спогадами про Михайла Барбару
Друзі та колеги музиканта згадували, яким він був за життя. Ділилися спогадами про Михайла Барбару

Вона у темному одязі, чорному респіраторі й рюкзаком за плечем.

- Він був абсолютно щасливою людиною. Мав море планів, ідей, пісень, театральних проєктів. Хотів їх утілити з різними музикантами. Був на злеті. Вигорання не було. Якось так сталося, що у нас була серія зустрічей з давніми друзями. Микола Княжицький приїхав, Ірина Подоляк приходила. Він почав записувати блок про культуру, ми записали три програми. Дві вже змонтовані. Всі як один говорили, як він гарно виглядає, в якій прекрасний формі. Ми були абсолютно щасливі, - додає Світлана Олешко.

Всі як один говорили, як він гарно виглядає

За 10 хвилин до першої дня до храму заходить темноволоса жінка в чорному одязі — светрі та спідниці до колін. Заносить пластикове відро з оберемком білих троянд. Ставить біля помосту для труни. Біля стіни чоловік у камуфляжних штанях і чорному светрі ставить два великих вінка з живих квітів - теж білих. На одному з них золотиста стрічка з написом: "Від батьків, сестри, родини зі Львова". У повітрі розноситься млосний запах лілій.

Автор: Ольга СТЕНЬКО
  Прощання з Михайлом Барбарою почалося із запізненням на годину. Однак ніхто не розходився. Люди чекали початку церемонії біля храму
Прощання з Михайлом Барбарою почалося із запізненням на годину. Однак ніхто не розходився. Люди чекали початку церемонії біля храму

На початку другої біля церкви починають збиратися люди, практично всі — з квітами. Одним із перших приходить невисокий вусатий чоловік в картатій куртці. Тримає в руках букет темно-червоних хризантем.

- Познайомився з Міськом через театр "Арабески" і Свєту (Олешко.- Gazeta.ua). Я — фанат цього театру. Мені дуже подобалося те, що робить Світлана і те, що співав Місько. Остьанній раз бачив його давненько — на виставі Ромео і Джульєта. Він багато їздив, тож ми після того не зустрічалися, - говорить 70-річний Григорій Штартман. - Уважно стежив за творчістю його і Свєти. Я коли дізнався (що Місько помер. – Gazeta.ua), перша реакція — "не може такого бути". Він був у розквіті сил. Мав багато планів. Вони збиралися робити щось спільне з оперним театром.

Сходяться колеги по театральній і музичній сцені, друзі. Зупиняються на вулиці, не піднімаючись сходами. На вузькому тротуарі усього збирається з півсотні людей. Вітаються, посміхаються один одному. Обмінюються спогадами.

- Тата забрали в реанімацію. І Міськові сказали, які треба ліки. І він, власне, останні дні бігав. 15 чи 20 аптек оббігав. Був тим дуже змучений, - розповідає Ольга Резніченко, провідна співробітниця Харківського літературного музею. - І Наталка (Наталія Цимбал — провідна актриса театру "Арабески". - Gazeta.ua) також не могла... Ще й мама з ковідом у неї удома. Всі похворіли, вона плаче — не знає, що їй робити. Місько все оббігав, аби помогти.

Автор: Ольга СТЕНЬКО
  Харків'яни, друзі й колеги покійного - прийшли віддати шану музикантові в останній раз
Харків'яни, друзі й колеги покійного - прийшли віддати шану музикантові в останній раз

Прощання з Міськом Барбарою мало би початися о 13:30, але затримується на годину. Утім, ніхто не поспішає і не нервується — люди чекають.

Коли я прочитав звістку, що його не стало - це дуже вдарило по мені

- Я з ним познайомився на фестивалі "Вивих". Знімав фільм про цей фест. А вони тоді тільки утворилися — на початку 1990-х. Ми дружили - дуже довго. Ціле життя практично. Я завжди ходив на його концерти і він мене підтримував на виборах у 2002 році, - згадує народний депутат Микола Княжицький. - З Міськом спілкувалися першого числа. Він, дізнавшись телефоном, що ми приїдемо до нього - пообіцяв виділити день і провести з нами. Влаштував екскурсію: водив цвинтарем, де тепер похований, Молодіжним парком. Дуже любив ці місця. Потім ми були в них у гостях. Мали купу планів, обговорювали його ювілей. Коли я прочитав звістку, що його не стало - це дуже вдарило по мені. Бо він прислав мені свої дві пісні ще 7 числа, з останнього альбому - "Європо" і "Минає день, минає ніч". Розсталися на спільних планах - як ми будемо робити заходи у Львові, як ми це зніматимемо. Про інститут театру. Я домовлявся з іншими депутатами подати цей проєкт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Важливо робити те, що любиш. І любити те, що робиш" - Місько Барбара

Поруч із нардепом стоять його земляки — львів'яни, музиканти гурту "Мертвий півень", який колись створили разом із Барбарою.

- Знайомий із Міськом з вересня 1989 року. Це був перший місяць, коли я був на свободі після совєцької армії. Його брат — наш майбутній соліст Любко Футорський познайомив мене з кузеном — з Міськом. З того часу утворилася наша студентська тусовка і ми відкрокували разом 25 років, - згадує журналіст, телеведучий, учасник гурту "Мертвого півня" Роман Чайка. - З Міськом підтримували контакти дистанційно. Фактично, концертну діяльність закінчили у 2011 році, так і не закінчивши тур по альбому "Радіо Афродіти". А з того часу більше контактували через інтернет. Мали контакти і по інших проєктах — він був голосом мого задуму "Сіґал Спожив Спілка". Особисто бачилися рік тому. А списувалися на месенджері — готували святкування його ювілею.

Барбара мріяв влаштувати декілька музичних подій у Львові. Фактично, збирався святкувати своє 50-річчя три дні.

Навпроти дверей церкви зупиняється чорний катафалк. Четверо чоловіків відкривають задні двері авто та піднімають закриту труну темно-коричневого дерева. Заносять її до храму та встановлюють на покритий темно-червоною тканиною помост. Після цього відкручують гвинти та знімають кришку труни. До церкви тихо заходять люди. Стають півколом. На лаві біля труни з тілом Міська сідають його дружина та мати.

Автор: Ольга СТЕНЬКО
  Труну з тілом Михайла Барбари до храму привезли на чорному катафалку
Труну з тілом Михайла Барбари до храму привезли на чорному катафалку

Священики відправляють чин похорону. В якусь мить, коли владика говорить про упокой душі, з вівтаря, де нікого немає - доноситься якийсь різкий звук. Ніби протягом розпахнулося вікно. Відро і ваза з квітами, що стояли неподалік труни, перевертаються. Та лише декілька людей встигають це помітити — півчі виводять поминальний канон.

Матір низько нахиляється над труною і цілує Міська в лоб

Після завершення служби священник запрошує рідних та близьких попрощатися з покійним. Світлана Олешко нахиляється над обличчям померлого чоловіка і щось тихо йому розповідає. Торкається його плеча і відходить. Матір низько нахиляється над труною і цілує Міська в лоб. Декілька хвилин люди з квітами в руках стоять в повній тиші. Потім труну закривають і виносять з храму.

Поховали Міська Байбару на старому харківському цвинтарі — міському кладовищі №2. Це було одне з його улюблених місць для прогулянок та роздумів. Також він любив гуляти в Молодіжному парку, розташованому через дорогу. Там же знаходиться і ресторан, який подобався Барбарі — "Шаті". Саме там і влаштували поминки. Столи накрили на півсотні людей та прийшли зо два десятки найближчих.

Провести в останню путь Міська Барбару прийшли десятки його друзів, знайомих, колег і харків'ян. Коли дізналися про смерть Михайла, то не могли в це повірити, розповіли люди
Фото: Ольга СТЕНЬКО
Друзі та колеги музиканта згадували, яким він був за життя. Ділилися спогадами про Михайла Барбару
До храму, де відспівали Михайла Барбару, люди приходили з букетами квітів. Найчастіше несли троянди
Прощання з Михайлом Барбарою почалося із запізненням на годину. Однак ніхто не розходився. Люди чекали початку церемонії біля храму
Прощання з Михайлом Барбарою почалося із запізненням на годину. Однак ніхто не розходився. Люди чекали початку церемонії біля храму

"ПИЛИ ПИВО І ВЛАШТОВУВАЛИ СЕЙШИНИ ДО РАНКУ"

Михайло "Місько" Барбара народився 14 листопада 1971-го у Львові. Батько – інженер, мати – бібліотекарка. Закінчив школу з поглибленим вивченням німецької мови. Навчався в місцевому університеті імені Івана Франка, на факультетах прикладної математики та філологічному.

Відвідував Вільний український університет у Мюнхені та школу документалістики Анджея Вайди у Варшаві. Працював музейним доглядачем, ведучим ранкового й нічного ефіру радіо "Люкс", артдиректором нічного клубу "Лялька" й мистецької галереї "Дзиґа".

У 1989 році він став одним із засновників рок-гурту "Мертвий півень". Став його вокалістом.

"Мертвий півень" записав 13 альбомів, ставав лауреатом фестивалів "Вивих" і "Червона рута"

"Було постійне бажання щось робити. В мене було радіо, була "Лялька" — клуб, в якому, наприклад, були перші концерти "Океану Ельзи", які переспівували "Б'ютіфул Карпати". В цьому клубі відбувалося маса всього: ми привозили "Lюk" з Харкова або "Мандри" чи "Крихітку" з Києва. Крім того, там постійно були концерти львівських гуртів. Ми там могли зібратися музикантами з різних гуртів, пили пиво і влаштовували сейшини до ранку", - згадував той період життя Барбара.

Гурт "Мертвий півень" записав 13 альбомів, ставав лауреатом фестивалів "Вивих" і "Червона рута".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мати нардепа Полякова звернулася до українців біля могили сина

З 1998-го Михайло мешкав у Харкові. Був актором місцевого театру "Арабески".

"Сергій Жадан покликав "Півнів" виступати на фестивалі "Апокаліпсис починається тут", який був у Харкові. Там я познайомився з театром "Арабески". А вже в 2000 році Світлана Олешко, директорка Арабесок, подзвонила і сказала, що є ідея зробити спектакль, до якого музику написали б "Півні". У тій виставі за п'єсою Жадана "Веселого Різдва, Ісусе!" я мав зіграти Ірода. Не відмовився, бо це було ідеєю-фікс — грати в театрі. Я пам'ятаю, як ми репетирували в дуже холодному приміщенні, потім була прем'єра в театрі ім. Заньковецької у Львові. Я був приємно шокований від того, як це все відбувається. Потім ще грали в Києві та Харкові. Тут цей разовий проект мав закінчитися, але я ось досі в Харкові", - казав про роботу у театрі Місько Барбара.

Зараз ви читаєте новину «"Його останні слова були: "Посидь біля мене" - як проводили в останню путь музиканта Міська Барбару». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі