Дикі оливки і запечений скат - як відпочивають на найбільшому безлюдному острові України

34

"Медузи, медузи, кораблі-і-і-і", – затягує імпровізовано пісню русява дівчинка 6-ти років на вигляд. Разом з батьками йде трапом на теплохід, щоб добратись на острів Джарилгач. Це одне із найпопулярніших місць для відпочинку на Херсонщині. За просторі пляжі із білим піском і чисту бірюзову воду острів називають "українськими Мальдівами".

Джарилгач - найбільший острів України та найбільший безлюдний у Європі. З однієї сторони омивається Чорним морем, з іншої - Джарилгацькою затокою. Єдиним постійним жителем острова є монах Марк, який мешкає там уже 13 років.

Фото: Василина Кузнецова

Найпопулярніше місце серед туристів - покинутий столітній маяк. За однією версією його проектував сам автор Ейфелевої вежі – інженер Гюстав Ейфель, за іншою – його учень. Достеменно відомо, що конструкцію замовили 1902 року у Франції. Зараз маяк не функціонує, поряд побудували новий.

До маяка найзручніше добиратись зі Скадовська. Звідти щоденно курсує кілька теплоходів. Вартість у дві сторони - 200 грн. з дорослого і 150 грн - за дитину. З міста також відправляються катери до бухти, яка за 10 км від маяка. Вартість у дві сторони - 170 грн. з особи.

- Завжди їздив у Крим, на Джарилгачі вперше. Хочеш купаєшся у затоці, як ні, то переходиш на другий берег і там вже відкрите море. А як гарна погода, то буває й Крим звідти видно. До нього по морю всього 25 кілометрів, – каже Леонід, на вигляд чоловіку за 60 років. Сидить за дерев'яним столом у синій сорочці в клітинку і каптурі із жовтою літерою S - символом супермена. Поряд стоїть милиця. Про те, як і коли чоловік травмувався, не розказує. Розпиває з другом Толіком гранатове вино з імпровізованих бокалів – банок із-під соусу Сацебелі. Закусують консервованими оливками і снікерсом, порізаним на шматки. Леонід на острові живе 21 день, планує побути там ще до середини вересня. Говорить чистою українською. - Вночі до нас приходять косулі. Зранку знаходимо їхні сліди. Рибу не ловимо, бо її нема. Два роки тому місцеві рибалки виловили багато креветок, певно порушили баланс і риба зникла, а з нею пішли і дельфіни. Тепер їх геть мало стало. Але на уху рибку знайдемо, приходьте на вечерю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На вінницькі Мальдіви їдуть дешево відпочити

- Вода тут добра, тільки море вино краде, - каже Анатолій, друг Леоніда. Чоловіку за 60 років, із скуйовдженим сивим волоссям, сильно засмаглий на обличчі. Мружить очі від сліпучого сонця. - Пляшки прив'язуємо до причалу й опускаємо у воду, щоб охолодити. Приходимо за годинку, а вина вже нема. Певно хвилі розв'язують мотузки й забирають пляшки собі. Уявіть, як буде хтось радий, як йому море те вино потім підкине. Буде подарунок від нас, - сміються. Толік схоплюється на ноги й біжить до причалу, згадав, що там охолоджується ще одна пляшка вина. За хвилину вертається з пустими руками і розчарованими очима. - Море знову вкрало вино!

 

В основному на острові відпочивають у наметах. Проте багато туристів припливають на день зі Скадовська, а ввечері повертаються. На Джарилгачі можна взяти в оренду шезлонги по 100 грн на день. З розваг - сапи і надувні човни. Також є можливість попірнати з аквалангами.

На пляжі немає продавців кукурудзи та пахлави, зате облаштували кілька кафе. Ціни такі ж, як у Скадовську - пиво по 35 грн за бокал, перші страви і гарніри від 50 грн за порцію. Головна страва острова – запечений скат. Порція коштує 100 грн. Популярним є також паштет із печінки ската, по 90 грн за порцію. Має яскраво виражений металічний присмак, не усім туристам до вподоби. У кафе відпочивальники також можуть за 30 грн зарядити телефони. Якщо подружитись із персоналом, то вони й підкажуть у яких місцях на острові ловить інтернет. В основному його там нема.

- Посвящаю тебя в рицари, - каже худорлявий хлопчик 7 років. Волосся чорне, на шиї амулет у вигляді ікла тварини. Дитина більше схожа на Мауглі, ніж на лицаря. Довгий металевий прут опускає на плече молодшому брату, вдаючи, що це меч. Поряд батько намагається розкласти намет. Такий же довгий прут згинає і пробує зафіксувати у піску. Збоку надокучливо коментує теща. Той злиться.
- Не надо так делать. Я же сказал, что сам все знаю. Сейчас все будет, - ледь стримуючись, щоб не зірватись на крик, говорить чоловік.
- Так вот эту штучку надо туда вставлять и все получиться, - не вгамовується жінка і рветься допомогти. - Да не так же ты делаешь. Смотри люди уже разложились, а ты до сих пор возишься с палаткой.

 

На їхньому фоні по морю хлопець і дівчина переправляють на надувному матраці похідні речі. Притримують, аби ті не звалились у воду. Так речі легше перемістити, ніж нести у руках. В очі впадає велика жовта сумка із написом Glovo (назва компанії, яка займається доставкою їжі - ред.).

- Оце круть! Компанія вийшла на новий рівень обслуговування. Мало їх у Києві, так вже й до безлюдного острова добрались. Але певно така доставка б дуже дорого коштувала, - сміється високий русявий хлопець. Другу показує на матрац.

На острові є чотири джерела із прісною водою. Найдавніше біля старого маяка. Його викопали спеціально для сім'ї перших доглядачів. Залишки їхніх будинків досі залишились на узбережжі. Руїни одне із улюблених місць відпочивальників для ефектних світлин.

На острові влаштовують фотосафарі для туристів. Машиною-всюдиходом возять по Джарилгачу. Як пощастить, за півтори години екскурсії можна побачити оленів, козуль, єнотовидних собак, диких кабанів. Майже усі рослини острова занесені до Червоної книги. Багато росте диких оливок – ботанічна назва Лох звичайний. Із плодів місцеві роблять горілку.

 

- Мама, мама, диви, зебра! – кричить 5-річна дівчинка й підбігає до брички з кіньми. Біла кобила пофарбована у чорні смуги і з обстриженою гривою справді схожа на зебру. Бричка стоїть у бухті, що за 10 кілометрів від маяка. Нею возять туристів на другий берег Джарилгачу до відкритого моря. Вартість дороги у дві сторони з дорослого – 200 грн, з дитини – 150 грн.
- То ви спеціально так пофарбували конячку? Хною певно? – питає з цікавістю туристка погонича. Той - засмаглий, у чорному заношеному каптурі. На шиї масивний срібний ланцюжок.
- Ні, просто її мама їздила відпочивати у Єгипет, - різко відповідає чоловік, певно з подібними питаннями його вже замучили. Погонич повертається в іншу сторону і голосно кричить. - Мальдіви, веземо на Мальдіви.
Поряд компанія з трьох брюнеток на вигляд по 35 років хвацько застрибують у бричку. В однієї у руках відкоркована пляшка шампанського і пластмасовий бокал.

- Девочки, всегда хотела отпраздновать День рождение на Мальдивах!

Бричка повільно рушає по нерівній дорозі. Жіночий сміх ще довго доноситься.

- Вот люблю здесь отдыхать, - каже чоловік за сорок із коротким русявим волоссям та гарною дикцією. Сидять із товаришем, двома жінками й дівчиною-підлітком на березі під навісом. На столі пиво, копчена риба, бутерброди, відбивна, сир і сливи. - Особенно когда в бунгало остаемся. Так к нам олени приходят. Прям ночью слышно, как рогами крыши касаются. Кабаны тоже, люди их кормят, так они тут и пасутся. Вообще не боятся. А вот еще чуть-чуть и будем 1 сентября праздновать День освобождения Скадовска от туристов, - компанія регоче. - Но вообще мы туристов любим. Город с них живет. Вот в прошлом году сезона из-за ковида не было. А вообще к нам много начало ездить, как кац@пи Крым отжали. Помните, тогда еще в Железном порту плакат вывесили "Спасибо Крыму за референдум". Вот сколько тогда к нам туристов повалило. Но люди разные бывают. Иногда собирают весь мусор в мешок і закапывают - думают, что сгниет, но оно же все остается в земле. А наш остров красив, хотелось бы что б таким и остался.

 

- Умница моя. Как только видит что кто-то барахтается в воде, то бросается спасать, - говорить жінка з коротким каштановим волоссям, погладжуючи білу собаку породи Голден ретривер. Та тулиться до хазяйки. Тетяна з друзями приїхала на вихідні з Херсону. Відпочивають у наметах на острові щоліта, собака кожного разу з ними. - Торік були зі сторони Чорного моря, так от знайшли оленячий ріг. Так тепер у мене вдома на стіні висить. А ще минулого року багато дельфінів було. От як побачите, що плюскається кефаль, то значить десь тут є й дельфіни. Самка завжди на цій рибі вчить полювати дельфінят. Іноді відпочивальники руками плескать по воді, щоб імітувати звук кефалі - так приманюють дельфінів.

Розмову перериває дитячий крик.

- Медуза, медуза, медуза! – з вереском вискакує дитина з води й біжить до мами. Хапає сачок, яким зазвичай ловлять метеликів, і ним намагається впіймати медузу. За хвилину переможно викидає її на берег і далі біжить купатися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Купа туристів і шалені ціни: як відпочивають у курортній Затоці

Насправді, медуз мало, зрідка трапляються невеличкі. Вода прозора, але прохолодна. День до того дощило.

Біля трапу збирається довга черга з відпочивальників. Чекають на катери, щоб повернутись у місто. Надвечір острів стає малолюдним.

×