Учора у Львові попрощалися з екснардепкою, мовознавицею та докторкою філологічних наук Іриною Фаріон. Вона померла у лікарні 19 липня - за кілька годин після того, як невідомий вистрілив їй у скроню на вулиці Масарика.
Ірину Фаріон відспівали у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Попрощатися з жінкою прийшли тисячі людей. Після цього її поховали на центральній алеї Личаківського цвинтаря, неподалік могили Володимира Івасюка.
Як відому мовознавицю проводжали в останню путь та про що говорили люди на прощанні - читайте у репортажі Gazeta.ua.
КАЗАЛА ПРАВДУ В ОЧІ
Хоча чин похорону запланований на 14:00 - опівдні на площі Ангелів перед Гарнізонним храмом уже зібралося кілька сотень людей. До початку церемонії містянами "наводнилася" уся площа. Прийшло багато молоді. Більшість - у літніх футболках з патріотичними принтами, тримають червоно-чорні та синьо-жовті прапори. Чимало людей несуть квіти - білі гладіолуси, лілії, червоні троянди, сині й жовті хризантеми та соняшники.
Припікає пообіднє сонце, тож старші львів'яни розкривають від спеки парасолі. У повітрі - запах ягідної випічки і карамелі від кав'ярень-кондитерських неподалік.
- Ну для кого ти таке вділа? Хто тебе тут не видів? Пані Ірина так би сказала. Вона могла всім говорити правду прямо в очі, - показує на дівчину в шортах 74-річна Софія Сюрко з короткою стрижкою і в темних окулярах. Активно жестикулює. - Я знала пані Ірину, бачились до десяти разів на різних політичних заходах. Востаннє - на ході в честь народження Бандери 1 січня. Завжди думала, що в неї є охорона. А воно он як… Сусіди казали, що Ірина теж бачила свого вбивцю протягом двох тижнів (орієнтовно стільки часу невідомий слідкував за Іриною Фаріон. Сидів біля її дому в окулярах, панамі, кофті з довгими рукавами. - Gazeta.ua). Питала, що він там робить? Дочка казала, що їй останні місяці погрожували. А я, як почула, що її вбили - дві ночі плакала! Бачила її в труні вчора, то зовсім на себе не похожа. Волосся немає, бо операцію ж робили… Вдягли парик, трошки чолку на обличчя спустили, а решту - закрили хусточкою. Тільки по груди її відкрили. Доньці Софії погано стало вчора. Дуже тяжко було… За чоловіка пані Ірина ніколи не згадувала. Довгий час була одна. Але вчора казали, був чоловік з яким жила останнім часом.
Біля входу в храм видніється прапор з написом "Конгрес українських націоналістів". Під ним розгортають плакат зі слоганом: "Ірина Фаріон - сучасний провідник української нації. Біда в тому, що українці не можуть розпізнати таких вчасно". На плакаті померла зображена поперед Степана Бандери та Тараса Шевченка.
Підтримував всі її погляди. Навіть щодо військових
Неподалік стоїть 22-річний Владислав Свінтицький загорнутий в синьо-жовтий прапор.
- Вона дуже добре знала й підтримувала український язик і того я сьогодні прийшов. Підтримував всі її погляди. Навіть щодо військових (в одному з інтерв'ю Ірина Фаріон розкритикувала воїнів ЗСУ, які говорять на російській. - Gazeta.ua). На нашій землі нас вбивають, то як можна говорити російською? Навіть на фронті. Я двічі був у неї в гостях. Заходив з татом. Уперше - коли мені було сім років. Пригощала нас чаєм з печеньками, з усмішкою бавилась зі мною, малювала, - каже чоловік.
ВТРАЧАЄМО ГАЛИЧИНУ
На проїжджій частині вулиці Театральної біля храму хреститься бородатий Святослав Максимчук у сніжно-білій вишиванці, тримає білі гладіолуси.
- Я з Іриною Дмитрівною познайомився на вулиці кілька років тому. Підійшов просто привітатися і наш діалог на різні теми затягнувся на 40 хвилин. Я вчився в Польщі та думав, що вона надто радикально ставиться до таких як я, котрі ніби покинули країну. Але вона підтримала, здалась мені дуже приємною і комфортною жінкою. Мала гіпнотизуючий шарм. Як починала говорити, то не хотілося її переривати. Її тон, подача, сенси - я не міг відірватись, постійно кудись запізнювався. Дуже глибока, добра, щира людина. Готова слухати людей спокійно, без жодної агресії - це її відмінність від телевізійного образу. Єдине, спитала чи збираюсь повертатись до України після навчання. Відповів, що так.
Був у шоці, коли почув про вбивство, веде далі Максимчук.
- Не думав, що таке може статись на заході України. Думаю, що у вбивці і замовника проблема з вихованням і гідністю. Немає терпимості до проукраїнських поглядів, - говорить Святослав. - Я їй казав, що не підтримую її радикальну позицію щодо мови. Вона ставилась з розумінням. Ми розділяли, що українська має бути пріоритетною, але не підтримував, що невиконання цього має жорстко каратися. Говорили ще про візію західної України. Вона дуже чітко оцінювала єдність нашої держави і казала, що не має бути поділу на Галичину, Донбас, Крим. Врізалась у пам'ять її фраза, що ми втрачаємо Галичину. Мовляв, ми українізуємо центр, південь, схід, а Галичину - забуваємо. А тим часом тут все європеїзується і зросійщується теж, бо приїхали переселенці.
Жінка російською вигукнула фразу. Ірина Дмитрівна зробила їй зауваження, але потім перепросила
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фаріон вбили за українську позицію - Буданов прокоментував загибель мовознавиці
30 червня Ірина Фаріон провела свою останню презентацію книги про засилля нашої мови англізмами. Це було в Луцьку. Серед присутніх тоді був член ВО "Свобода" Андрій Білан. Тепер з колегою приїхав на похорон з Турійського району Волині.
- На презентації говорила на різні теми, починаючи від українського націоналізму, завершуючи книговиданням. Була легендарною інтелектуалкою. Аудиторії завжди були переповнені. Її студенти любили, на її виступи завжди приходили, - говорить Білан. - Останнім часом робила відеоогляди. Вона була просвітницею, але вміла адаптуватись до нашого часу, подавала інформацію не лише у книгах. Пройшла шлях від викладача до професора і була б найкращим міністром освіти. Її дуже поважали в наукових колах. Дивно, коли міністр освіти Оксен Лісовий зайнявся булінгом в листопаді, адже міністерство не мало б втручатися життя вишу (15 листопада Національний університет "Львівська Політехніка" звільнив Фаріон з посади професорки кафедри української мови на тлі її звинувачень у бік військових за те, що вони спілкуються російською. 29 травня Львівський апеляційний суд постановив поновити колишню народну депутатку Ірину Фаріон на посаді - Gazeta.ua). Вона не впадала в депресію, адже "орлиці не сповідаються перед гієнами", хоч останні пів року її життя минули в стресі. Вона була радикальною у поглядах, але не була радикальною до людей. От на презентації одна жінка російською вигукнула фразу. Ірина Дмитрівна зробила їй зауваження, але потім перепросила.
Ірина Фаріон змінила моє життя
Над головами людей видніється плакат з фотографією політикині та її словами "Я не боюся смерті. Такі як я своєю смертю не помирають".
- Я приїхала сьогодні спеціально з Києва, - з пишним букетом троянд поспішає у кінець натовпу блондинка з хвилястою укладкою Яна Тимошик. На зап'ясті має кольорове татуювання з волошками.- Ірина Фаріон змінила моє життя у 2019 році. Я з Одещини, росла в україномовній родині, але коли переїхала на навчання до Києва - викладання в університеті було виключно російською і я також перейшла на російську. Дякую Ірині Дмитрівні, також її близькій подрузі Ларисі Ніцой (дитяча письменниця, борчиня за українську мову. - Gazeta.ua) і одному знайомому військовому я перестала бути малороскою. Перейшла на українську мову майже у 30 років і змінила своє світобачення.
НАРОДНЕ ВІЧЕ
Процесія виходить з храму під духовий оркестр. Хрест та труну несуть курсанти Академії сухопутних військ. Донька Фаріон Софія Особа схлипує на сходах, поки спускається за труною. Прощаються з загиблою і біля міської ради.
Міський голова Андрій Садовий із заступниками кладе квіти до труни в мікроавтобусі і обіймає доньку покійної Софію Семчишин та її доньку Єву. Онуку Ірини Фаріон Дмитрові - кладе руки на голову. Процесія пішою ходою після цього далі вирушає на кладовище.
Кілька центральних вулиць у місті перекриті. Частково центром не ходить міський транспорт. На вході до цвинтаря поліцейські обшукують усіх металодетектором. Поволі процесія заходить на кладовище, де кількість людей стає у півтора рази більшою. Скандують: "Слава Україні . Героям слава", "Слава нації. Смерть ворогам", "Україна - понад усе", "Слава Ірині Фаріон. Слава! Слава! Слава!".
Після виконання гімну України розпочинається народне віче. Виступають політики Руслан Кошулинський, Олег Тягнибок, завідувачка кафедри української мови Національного Університету "Львівська Політехніка" Зоряна Куньч та донька Софія.
Завжди була сильна, наполеглива. А вдома - танула від своїх онуків
- Пам'ятаєш, як тижні два тому я тобі телефонував, бо хлопці з оперативного штабу даючи команди вживали русизми. Як ти тоді дзвінко засміялася! Хіба хтось так вмів? Це було твердо, весело і переконливо, часом по-дитячому, але в тому була уся її суть. Вона могла бути лагідною. Ти тоді засміялася, а потім монотонно пояснила - як правильно давати команди, - пригадує Олег Тягнибок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За інформацію про вбивцю Фаріон обіцяють винагороду
- На все Божа воля - так ти мені казала, мамо, коли я питала: "Скільки ще триватиме війна?", "Скільки ще наші хлопці гинутимуть від москалів?", - говорить донька Софія. - Сьогодні, нас усіх українців, вбили за мову - в особі моєї мами. Жінки, яка доводила усім прості речі: мова - це зброя. Будемо говорити рідною мовою, то переможемо у війні. Тебе вбили, вбили підло - серед білого дня, пострілом у голову. Ти мала їхати до нас, бо ми мали їхати на море і нарешті відпочити. Ти мені по телефону сказала, що нарешті хочеш відпочити і побути з нами. І щоб ми відпочили - трішки, на хвилинку.. Кожен день твоє повідомлення розпочиналося словами: "Як ти, як малята? Як?". Ти любила пити каву з медом, кожного ранку робила руханку. І кожного дня молилася за хлопців. Але ти не плакала. Завжди була сильна, наполеглива. А вдома - танула від своїх онуків… Ти мала у своєму серці кохання, велике кохання. Ним дорожила і ховала від усіх. І правильно робила, що це кохання оберігала.
3 
1
Коментарі