"В 1941 році тут за один день розстріляли 5 тис. чоловік" - Фото з території колишнього канцтабору

12

25 серпня відбулася чергова сесія Полтавської міської ради. На порядку денному стояло питання земельного аукціону. Серед інших лотів були й ділянки на території між вулицями Пушкарівська та Остапа Вишні, яка в народі носить назву "Артсклади".

В 1941-1942 році тут знаходився німецький концентраційний табір "Dulag 151", в якому знищували людей. Тепер деякі депутати міської ради хочуть віддати цю землю під забудову багатоповерхівками. Така ідея викликала протест полтавців, що не бажають бачити новий мікрорайон збудованим "на кістках" закатованих.

Gazeta.ua поспілкувався з Олександрою Супраженко, однією з координаторів протестуючих.

"Я 14 років прожила в США. Після закінчення Полтавського технічного університету, вирішила здобути ще одну вищу освіту за кордоном. Навчалася в університеті Берклі, що у Каліфорнії. Зараз живу в Сан-Франциско. Полтава - це мій дім. Я тут часто буваю. Два місяці тому я приїхала до міста і дізналася про плани віддати територію колишніх артилерійських складів під забудову. Ця новина викликала в мене справжнє обурення. В цій землі покояться тисячі людей. Як можна вчиняти так аморально?", - говорить Олександра.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будівельники знайшли масове поховання жертв Голокосту

Жінка застуджена, але погодилася поспілкуватися зі мною. Ми зустрілися на вулиці Пушкарівська, поряд з будинком 22.

 

Саша тримає в руці папери: мапи, книжку та різні документи.

"До війни на цій території була військова частина. У солдатському тирі, німці влаштовували розстріли. Потім тіла зносили до ровів й закопували. За часи існування табору, тут було знищено близько 30-40 тис. чоловік - євреїв, військовополонених та звичайних полтавців. Крім того, тут знаходилося старе міське кладовище. З 1998 року існує розпорядження Кабміну про те, що місця де залишилися сліди давніх поховань, мають бути взяті на облік та обстежені. Будівництво на цих територіях не можна дозволяти. Більше того, там говориться, що місця масового розстрілу населення у роки Другої світової війни мають бути облаштовані та збережені. Займатися обстеженням та облаштуванням мають органи місцевого самоврядування. Вони цим своїм обов'язком нехтують", - розповідає Супраженко.

 

Йдемо Пушкарівською вулицеюдо старого борду з написом "Сюди прийшов ти – зупинися!".

 

Саша згадує слова депутата міськради Андрія Матковського на минулій сесії, він сказав що з пошаною ставиться до учасників Другої світової.

"Яка ж шана? Місце поховання тисяч жертв війни хочуть виставити на аукціон та забудувати. Дізнавшись про це, я відразу почала шукати підтримку, в боротьбі проти такого рішення, у різних організацій. Зараз я дію спільно з деякими іудейськими релігійними організаціями, організацією "Збережемо Полтаву", ГО "CityLab". Нас підтримує депутат Верховної Ради Юрій Бублик. Я радію, що багато депутатів Полтавської міськради на нашому боці", - говорить Олександра та пояснює, що почала збирати документи, які підтверджують факт наявності останків жертв розстрілів на цій території.

"Інформацію про розстріли я знайшла в обласному архіві та архіві СБУ. Карту американської аерофотозйомки 1944 року нам прислали з Латвії. В музеї Яд Вашем є покази свідків про події в цих місцях. Багато чого про "Dulag 151" можна дізнатися з книжки Віктора Дмитренка "Полтава в окупаційний період". В обласному архіві мені дуже пощастило. Там працює моя колишня однокласниця. Вона допомогла мені знайти потрібні документи. Ми з нею зустрілися випадково. Так ставитися до свого минулого не можна", - продовжує жінка.

 

Олександра демонструє невелику книжку авторства Віктора Дмитренка в паперовій палітурці. З поміж іншого, там є інформація і про німецький концтабір.

 

Жінка показує місце де в 2017 році при ремонті колектору знайшли людські рештки. Саме на цій території планують будувати мікрорайон.

 

 

На місці колишніх приміщень табору "Dulag 151" вже стоять старі будинки по вулиці Навроцького.

 

 

Йдемо до пам'ятника "Скорботна Матір"

"Пам'ятник "Скорботна матір" стоїть завдяки зусиллям архітектора Лева Вайнгорта. Радянська влада робила вигляд, що ніяких розстрілів та концтабору на цій території не було. Мабуть, через свій антисемітизм та негативне ставлення до військовополонених. Архітектор домігся встановлення меморіалу, щоправда не на місці розстрілів, а там де було старе кладовище. Кістки, які перепоховали у братській могилі, здебільшого, належать людям, що померли до війни. На місці цвинтаря висадили парк. І це правильно, так має бути. Ніякого житла на похованнях будувати не можна", - розповідає Олександра.

Біля пам'ятника весело. Люди відпочивають. Маленькі діти бавляться на кургані братської могили. Саші стає сумно.

 

"Люди просто не знають, що тут відбувалося в 1940-ві. Я й сама раніше не знала. 21 листопада 1941 року тут зібрали близько 5 тис. полтавців. Були євреї і змішані сім'ї. Були діти. Сказали, що зібрали для переселення. А, зрештою, всіх розстріляли. Цілий день розстрілювали. Дітей у колодязь живцем кидали. Моя бабуся, Анна, була одною з тих кого розстріляли. Дід тоді в армії служив. Матір була малою, їй було 3 роки. Бабусі було 32", - згадує Олександра.

На думку Супраженко територію артскладів мають детально дослідити.

"Зрушення вже є. Міська влада почала йти на співпрацю з нами. На сесії лоти з артскладами не виставили на аукціон. Тільки спеціальні дослідження допоможуть зрозуміти де будувати можна, а де - ні. На місці поховань має бути парк і меморіальний комплекс. В Полтаві я, мабуть, затримаюсь. Кинути цю справу незавершеною не можу" - підсумовує жінка.

×