Сьогодні в селі Вороблячин Яворівського району на Львівщині хоронили 31-річного Віталія Коцюбу. Чоловік загинув 20 листопада від кулі снайпера на вулиці Інститутській в Києві.
Обабіч дороги зі Львова до Яворова виставлені лампадки. Ще вчора люди живим ланцюгом зустрічали двох своїх героїв. Практично до сусідніх сіл Старий Яр та Вороблячин привезли хлопців 32-річного Віталія Коцюбу і Романа Варанина. Вони загинули одного дня в одному і тому ж місці.
- Ми з невісткою просили його не їхати. Я йому казала: "нащо тобі воно ся здало, що ти один зміниш?". А Віталік мені: "Мамо, як так кожен скаже, хто буде на Майдані? Мені для дітей треба туди поїхати. Би вже вони ліпше жили"
Налагодилися з молодшим Миколою їхати. Я їх просила молила. А потім навіть куртки сховали. Коли прийшли проситися, сказала їдіть до тата запита йтися, що він вам скаже. А тато їм сказав: "Їдьте, діти, бо хтось мусить Україну боронити", - говорить Софія Коцюба, мати загиблого героя.
Віталій зі своїм молодшим братом Миколою та ще кількома односельчанами виїхав до Київа 19 лютого. Після того як напередодні в урядовому кварталі були сутички між "беркутівцями" і активістами Майдану. Зранку в четвер стояли на передових, коли силовики почали обстріл людей із вогнепальної зброї.
- Він одразу пішов в перед. Ще з якимось хлопцями стали зносити шини, палити. Потім побіг по Інститутській вперед. Без нічого без щита і зброї. Побіг, бо йому сказали, що там стріляють в хлопців. Хотів захистити, попередити. Снайпер влучив у нього. Ще пів 8 зранку говорила з ним по телефону. Казав не хвилюватися. Все добре. А вже о 9 він не брав трубки. Довго надзвонювала. Через кілька хвилин відповів невідомий чоловічий голос, сказали що сина поранено. Не хотіли мені казати одразу, що мертвий. Я знаю, він пішов до раю. Малюся зараз за одне і всіх прошу, моліться аби Бог пробачив Януковичу. Моліться, бо він нещасна людина, - додає мама.
Коцюбу з поля бою витягли побратими. Врятувати його життя не вдалося. Від влучного пострілу в шию, він помер на місці. Його тіло разом із ще сімома вбитими перенесли до Михайлівського Собору. Там сторожували аби ніхто не міг забрати тіло та приховати злочин.
- Кажуть 12 тіл хлопців так пропало. Наші добре бачили, що вони впали від куль, але одразу забрати не змогли. Коли повернулися за вбитими полеглих вже не було, - говорить Микола один із учасників Майдану.
Попрощатися з Віталієм Коцюбою до Воробичина прийшло більше 7 тисяч людей. В місцевій церкві його відспівували 10 священиків. Під час Служби і вони не могли стримувати сліз. У чоловіка залишилося дружина та двоє маленьких дітей 5-річна Василинка та 10- річний Назар.
-Я став сирота, але тато мій герой, - каже плачучи Назар. Хлопчик біля могили батька одягає на шию синьо-жовтий шарф.
Коцюбу хоронять у братській могилі Воїнів борців за волю України. До сьогодні вона була символічна і пуста.
- Порадилися зі священиком, з людьми. Могила до сьогодні просто так була насипана в селі, як і повсюди. Чекала свого героя і це мав бути Віталік. Він з дитинства був такий перший у всьому. Дуже справедливий і надзвичайно світлий хлопець. За друзів міг життя віддати. А вийшло віддав за весь народ, - говорить Марія зауч місцевої школи. Хочемо щоб про нього всі знали і пам'ятали. На його честь плануємо у Воробичині назвати школу.
1 
1