У скрині з-під сала лежали людські руки і ноги - етнограф про свою родину в часи Голоду

Під час Голодомору їли шерсть тварин, жолуді та коріння кукурудзи. Згірклий ячмінь перетирали на борошно. Найситнішою їжею були картопля та буряки, які потайки шукали по колгоспних полях. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповіла етнограф Олена Щербань.

"Бабуся мого чоловіка Любов Тимофіївна мала на той час 20 років, мешкала у селі Попівка на Полтавщині. В якийсь із голодних днів вона несла із села до Полтави продавати бабусин золотий хрестик. Щоб можна було купити якийсь харч. Продала і повертлась додому. Звернула переночути у село Стасі. В одній із хат їй запропонували лягти у сінях. Там помітила ящик, у якому раніше солили сало, хотіла його відсунути, відкрила кришку й побачила там людські руки й ноги. Зрозуміла, що в цій хаті люди лягають спати і більше не прокидаються. Змогла тихенько вийти. За гроші купили пуд солі, який міняли на їжу", - згадує почуте від бабусі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Канаді Голодомор визнали геноцидом

Люди навіть змітали пилюку по коморах в горщик з-під борщу і заварювали, щоб пити.

"Моя бабуся часто говорила: не дай Боже, щоб повторився Голодомор. Я помітила, що вона намагалися жити, аби у завжди було що їсти. Сушили багато фруктів та овочів. Насіння від кабачка, горіхи, сіль, сало солоне - це все робиться і по нині нащадками", - веде далі.

З тих пір багато готували кисілеподібних страв. Варили їх з калини та жита.

"Моя прабабуся Одарка змушена була годувати себе, свою матір Пелагею Скрипник, та двох дітей, - розказує Олена Щербань. - У родини Скрипник була невелика ділянка землі, де вирощували жито та ячмінь. Тоді у них згоріла хата, зібраний ячмінь був у погребі. Після пожежі він набув гіркого смаку. Згірклий ячмінь перетирали на борошно, змішували із сушко (сушені дикі яблука, груші, інші ягоди. - Gazeta), щоб перебити сморід зерна.

Влітку рвали горішину - квітки люцерни. Ставили у піч, висушували і перетирали. Змішували з ячменем та сушеними фруктами і пекли коржі. Без олії, жиру чи якось масла. Ще збирали листя кінського щавлю. Їли сирим, або сушили, перетирали та варили подібну суміш на кисіль. Цей кисіль був в'язким та не смачним. Але їли. У колгоспі були лише залишки гнилої та перемерзшої картоплі. Від неї смерділо, але містила крохмаль. З нього варили юшку, щоб хоч якась була пожива".

×