Фото: Оксана Княжик

"Артур, биий!!!" - вигукує дівчина у голубій лляній сукні, на голові — фіолетова шапка у формі човника. Вболіває за свого лицаря, який бере участь у турнірі.

На фестивалі "Ту Стань" біля підніжжя Урицьких скель на середньовічні поєдинки зійшлися дивитись кілька сотень присутніх.

Артур програє свій раунд, що тривав хвилину. Дівчина підбадьорює, цей бій не останній. Лицарі змагаються в октагоні — восьмикутнику, зробленому зі зв'язаних дерев'яних брусів. Час від часу охорона просить людей відійти. Якщо бій запеклий, то в натовп може полетіти меч. Турнір відбувається за тими ж правилами, що й в часи середньовічної доби: дозволяється бити руками, ногами, четверо суддів рахують бали. Якісний кидок вартує 5 балів, всі решту удари — 1.

"Просили ж не використовувати сучасних елементів, а ви обладунок скотчем перемотали, у Середньовіччі такого не було" — зауважує один із суддів, зупиняючи раунд.

Із натовпу чути гучний сміх і крики: "Куда ви, геййй". До октагону рветься стадо овець. Чоловіки скеровують їх у інший напрямок, бої тривають далі.

Фестиваль "Ту Стань" у селі Урич Сколівського району на Львівщині організовують 14-й рік поспіль. Відтворює українське Середньовіччя. Є найстарішим в Україні історичним фестивалем. Цьогоріч реалізовується в рамках проекту "Знакові події для української культури" Українського культурного фонду. Проводиться у підніжжі наскельного міста-фортеці Тустань IX-XVI століття. Поєднує відтворення побуту, одягу, зброї, фольклору, ремесел того періоду, Сама фортеця тоді входила в єдину систему Карпатської лінії оборони південно-західних кордонів Київської Русі, згодом – Галицько-Волинського князівства.

"Твоя земля — твоя фортеця" - таке гасло ми обрали для цьогорічного фестивалю, — каже режисерка Уляна Мороз. - Табір поділили на дві частини — Середньовіччя і біля Середньовіччя. Ми сучасні люди і хочемо гарно поїсти, тому поставили ятки з шашликами і всім іншим. З галявини Середньовіччя виїхало все сучасне, окрім двох малих колонок і мікрофона , щоб люди краще чули. Всі локації та події відкривають розуміння, цінності і пам'яті того, що дає нам силу. Їх стало більше, фестиваль розрісся. Вхід продовжили ще на 300 метрів".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У парку знайшли обладунки лицаря

На галявину перед сценою-возом верхи на коні виїжджають чотири вершниці. Вони вправно показують свої вміння під оплески глядачів. Наймолодшій з них — 9 років. Чоловік напускає на галявину рожевого диму. Дійство з кіньми стає ефектнішим.

" З цього фестивалю ми починали вісім років тому, — розповідає вершниця Валентина Банас, заплітаючи довгу русяву косу. - Зараз по всій Україні їздимо і показуємо, що вміємо. Тут неймовірна природа і атмосфера як в "Тінях забутих предків" Сергія Параджанова. Коней маємо бойових, турнірних, вони не реагують на шум чи музику. Окрім бою в Середньовіччі на конях ще подорожували. Тоді був найдорожчою твариною. Коштував від 4 до 7-8 сіл разом з людьми, які там жили і їхнім бізнесом. Млин хтось мав, рибу розводили. Цим годувало село свого господаря. Коні — бойові тварини, тому охороняли власника. Від швидкості реакції коня на команду господаря, залежало його життя. І чим багатшою була людина, тим більше цінувала своє життя, відповідно хотіла добре навченого коня. Існували цілі школи, які готували цих коней і господарства, які їх вирощували, їм віддавали найкращу землю і траву. Це була як ціла елітна індустрія, яку можна порівняти зараз з Формулою-1".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали одяг міщан середньовічного Львова

Галявиною ходять жінки у довгих лляних сукнях, чоловіки в шароварах чи лицарських обладунках. Навіть діти одягнені по-середньовічному. В повітрі чути запах диму і шашлику. В око впадає група туристів з Польщі. У них здивовані і вражені погляди. Гід кілька хвилин пояснює, що відбувається.
"Ми від цього фестивалю тільки виграємо, - каже директор заповідника Андрій Котлярчук. Він одягнений у вишиванку. - От екскурсій іноземців побільшало. Заповідник працює цілий рік, а фестиваль лише кілька днів. До того часу ми маємо підготувати територію, оновити експозицію, завершити всі інфраструктурні проекти. Цього року, наприклад, кардинально змінили вхід. Дбаємо про дорогу, впорядковуємо торгівлю. Також фестиваль дає можливість науковцям заповідника реалізувати і показати свої напрацювання за рік".

Білу ятку на початку табору обступило кілька десятків людей. З-за їхніх спин видно, як летять іскри. Люди дивляться на ставного коваля у коричневому кожуху на шиї. Той вправно плавить і вигинає залізо. З очей приспускає окуляри. Час від часу з-за пазухи витягує ріг з вином і попиває. Ліворуч від нього жінки розігрівають перловку з морквою, смажать сосиски.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поєднували немислиме: як харчувались багатії у давнину

"Готуємо тут литовську їжу Середньовіччя - говорить Томас Суткайтус. Реконструктор приїхав сюди з Литви разом із своїм клубом. На жовтій футболці має напис півколом: " По слідам історії Литві та Україні" і такий самий литовською іншим півколом. - Ми любимо співпрацювати з Україною, це рідна країна для нас. Маємо схожу історію, спільну, як-от Галицько-Литовське князівство. Навіть маємо схожі слова, наприклад, "кошеня" чи "дякую".

Цьогоріч, окрім литовців на фестивалі є ще гості з Ізраїлю. Назвали себе "Королівство Єрусалимське". Реконструюють епізод із періоду 1187-го, про який йдеться у фільмі "Царство небесне" Рідлі Скотта.

Близько дев'ятої вечора сонце заходить за гору, на галявині темніє і стає прохолодно. Але людей більшає. Найцікавіше дійство організатори запланували на 23:00. Фортецю штурмуватимуть вороги і доведеться її захищати. Організатори підготували лазерне шоу з відеопроекцією на скелі. Згодом таким чином показують, як виглядали мури кілька століть тому.

×