Вінниччина – єдина область, де відбулися мітинги проти медичної реформи. Це пов'язано із участю регіону в реформуванні медицини в 2009 році. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповіла медик і депутат Вінницької обласної ради Тетяна Антонець.
- У 2009 році реформу медицини взялися проводити у Києві та 4 областях. Але реально втілювали тільки у нас і Києві. В інших областях населення виступило проти і там все заглухло, нічого не робили. Відчувши на собі всі красоти реформування, вінничани зрозуміли, що є ризики, якими можуть до кінця зламати всю існуючу систему. Постраждають в першу чергу люди, - каже Антонець.
Що дала попередня реформа?
Більш-менш нормально працює тільки невідкладна та екстренна допомога. Решта – негатив, який людей вже дістав.
Чи потрібні об'єднання районів у госпітальні округи?
- Госпітальні округи були і в попередній реформі, тільки до них не встигли дійти. Тому в якійсь мірі – продовження тієї реформи у більш жорстких умовах. Тоді передбачалося для Вінниччини 11 чи 13 округів. Зараз – три. Таке об'єднання зразу шокувало всіх. Я запитувала міністра охорони здоров'я, чи хтось прораховував ризики проведення реформи, хто буде нести відповідальність у разі її неефективності і чи обговорювали її з медиками і громадськістю. Вона відповіла, що тричі доповідала на засіданні кабінету міністрів. Але там сидить не народ, який потребує допомоги травматолога, педіатра чи хірурга.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ЄС заявляють про "опір реформам" в Україні
На що слід звертати увагу при створенні окуругів?
- Треба врахувати потреби людей і співставити їх із платоспроможністю. Скільки лікарень і де вони зможуть утримати. Добре було, якби базова лікарня була на три райони, тобто це 12-15 округів на область. В межах округу їх можна перепрофілювати в залежності від потреб людей.
Що потрібно зробити, щоб реформа запрацювала?
- Реформа потрібна, бо ніхто собі не може дозволити утримувати таку матеріальну базу охорони здоров'я як у нас. Навіть багаті країни. Наша держава боїться зізнатися, що не може утримувати систему. Для цього потрібно відмінити 49 статтю Конституції. Визначити який сектор і в якому об'ємі держава може утримувати, щоб надавати безоплатну допомогу всім верствам населення. Прийняти закон про страхову медицину і визначити, хто його буде проводити – держава, роботодавець чи самі люди. Створити механізм співпраці цих обох структур із приватним сектором медицини. До тих пір, поки це не буде зроблено і чітко визначено джерела фінансування реформи, її не можна починати.
З чого слід почати?
- В першу чергу потрібно поговорити із людьми. Дослідити ситуацію на місцях. Є поруч три лікарні приблизно однакової потужності, але люди в них не дуже охотно йдуть. Це доводить, що зміни потрібні. Якщо хірургія сильна в Могилеві, то нехай оперують там, хороший пологовий будинок в Шаргороді, то нехай родять там. Казати, що в нас не вистачає грошей, то давайте закриємо лікарню – не правильно. Треба виходити із захворюваності населення і навантаженості на медиків. Є вимога один спеціаліст на 10 тисяч населення. Зараз кількість хворих не зменшилась, а навпаки. Людей менше, але вони більше хворіють. Тільки вони не всі звертаються в лікарню, бо немають за що. Частина обрала приватні клініки де платять за медичні послуги. Але держава не може чітко визначити, що таке медична послуга і скільки вона коштує. В одній установі МРТ коштує 700 гривень, в іншій 1300. А скільки має коштувати насправді, ніхто не знає. Треба закріпити ціни законом і визначити, які послуги держава надає безкоштовно. Тоді будуть вибирати - чекати своєї черги для безкоштовного лікування чи платити гроші.
Чим займалася робоча група, створена після мітингів по райцентрах області?
- До нас надійшло рішення 23 сесій районних рад, лист из рекомендаціями від міських голів. Працювали 6 депутатів обласної ради, які входили до комісії по охороні здоров'я, голови райрад і міст. Визначили, що ця реформа немає законодавчих актів, фінансів та відповідальних. Тому прийняли рішення, що її потрібно призупинити. Всі погодились із цим. Єдине за що сперечалися – де мають бути центри округів. Суперечки припинила думка, що спочатку треба спинити процес реформування, а потім домовлятися. Хворі чекати не будуть. Якщо запустять ці округи і не довезуть породіллю чи хвору дитину. Хто буде відповідати за те, що не було машини чи погана дорога. Для мами буде горе і крайнім буде лікар до якого привезуть людину у критичному стані. Ми створили звернення до уряду і парламенту, яким просимо призупинити реформу. Його підтримала обласна рада і офіційно передали в Київ. Тепер найбільше побоююсь, щоб влада не взялася ламати через коліно. Бо може бути, що скільки б ми не проводили обговорення, не писали звернення, там зроблять як задумали.
Чи вплинув на ситуацію візит заступника міністра охорони здоров'я?
- Цим влада просто показала, що веде діалог із людьми. Побачили його, могли задати запитання. Але результативність цього діалогу сумнівна. Він заявив, що дає право на самовизначення місцевій владі. Там ніхто ж не скаже закриємо лікарню, але й утримувати її не можуть, бо немає грошей. Хоча, що говорити про звичайні лікарні, коли піднімають питання про закриття провідних інститутів у Києві. Економлять на здоров'ї населення. Саме через те, що грошей немає, складається враження ніби робиться тільки вигляд реформи без наповнення. На чому возити пацієнтів і чим їх лікувати – другорядне.
3 
1
Коментарі