Львів має три великі переваги над іншими містами у розвитку велосипедної інфраструктури. Місто компактне, для переміщення не потрібно долати великі відстані. Львів має подібну до інших європейських міст історичну забудову, що дозволяє впровадити схеми європейського велосипедного руху. По-третє, Львів має досить розвинуту мережу громадського транспорту - союзника велосипедів. У місті є близько 30 кілометрів велодоріжок - і в центрі і в спальних районах. Міська влада запланувала до кінця року прокласти велодоріжки на усіх дорогах, де цьогоріч проводять ремонт - проспекті Червоної Калини, Стуса, Сахарова. Запланували, що до 2020 року у Львові буде 268 кілометрів велодоріжок. Говоримо про велодоріжки та велосипедний рух у Львові з радником міського голови з розвитку інфраструктури Олегом Шмідтом.
За які гроші у Львові будують велосипедні доріжки?
На початку грант у розмірі 600 тис. євро дала Німеччина. За ці гроші побудували зручні велодоріжки у кількох спальних районах. Зараз кошти виділяє міська рада, так само шукаємо наших та європейських спонсорів. Один погонний метр велодоріжки завширшки півтори метра зараз коштує 700 гривень. Кілька років тому - вдвічі дешевше. Де немає можливості зробити - робимо ознакування - малюємо на асфальті чи бруківці лінію, знак велосипеда, це не затратно. На невеликих міжрайонних дорогах немає сенсу щось будувати, бо швидкість авто не перевищує 30 км за годину.
Коли у Європі почали будувати велодоріжки?
У Європі велодоріжки почали будувати наприкінці 70- років минулого століття. Тоді була так звана бензинова криза. Люди вимушено пересідали на велосипеди, а влада розбудовувала інфраструктуру під них. Ідеальна країна для велосипедистів - Німеччина, це велосипедний рай з усіма можливими привілеями і новинками. Добре почувають себе у Амстердамі, Копенгагені. У Львові робимо це шляхом експериментів.
Де ще розвивають велосипедну інфраструктуру?
Львів, Вінницю, Київ і Донецьк називають четвіркою українських міст, дружніх до велосипедистів. Зараз Львів - найкомфортніше місто для українських велосипедистів. Київські велоеактивісти найбільш прогресивні, вони штурмують міськради, самі планують і розписують схеми доріжок, шукають спонсорів, проводять навчання по безпеці для велосипедистів. У Донецьку зробили дешеві велосмуги - фарбою на автомагістралях і дорогах намалювали розмітки, знак велосипеда. Це недовговічне, якщо робити - то на роки. Бо прийде нова влада, в якої буде цілком протилежний курс, фарба зітреться - і зусилля марні. Добре працюють у Вінниці, проклали 11 кілометрів, планують ще 15 прокласти доріг для велосепедистів. Встановлюють велопарковки, сходжі арт-обєкти.
Влада у містах пересяде на велосипеди із автомобілів?
Частина вже їздить. Наш мер Андрій Садовий активно бере участь у велопараді, по неділях катається на велосипеді, рідше їздить, бо йому краще пішки йти на роботу. Чиновники різного рангу теж пересіли. У внутрішньому дворику Ратушу щодня припарковані кілька десятків велосипедів.
Є противники велодоріжок?
Коли прокладали на початку вулиці Шевченка, мешканці виходили із плакатами, вимагали заборонити будівництво велодоріжки. Один дядько каже: "Я хочу жити у європейському місті, але не хочу щоб роверисти їздили у мене під вікнами". А деякі львів'яни навпаки просять швидше будувати. Наприклад, мешканці віддаленого району Рясне не дочекаються. У них дуже складна транспортна розв'язка, люди годинами стоять в черзі до маршруток.
2 
1
Коментарі