— Другу дитину хотіли років зо три. Чоловік поїхав на війну, пробув там довгий час. Ми так скучили друг за другом, що зразу вийшла дитинка, — 23-річна Олександра Кравченко з Яківців кутається в капюшон куртки. 31 жовтня стоїть біля пологового відділення Полтавської центральної районної лікарні. Цього дня її виписують. 29 жовтня народила Макара. З чоловіком 24-річним Валентином мають старшого сина Тимофія, 6 років.
Породілля прикривається від вітру величезними букетами білих троянд і хризантем. Поруч — стрункий і чорнявий Валентин тримає в коричневому дитячому конверті сина. Біля мікроавтобуса метушаться родичі, які теж приїхали на виписку.
— Макарчика виносила без жодних проблем, — Олександра ніжно заглядає у конверт. Син тихо сопе. — Працювала важко аж до декрету — кухарем у їдальні сільськогосподарської академії. До лікарні відвозили чоловік із татом. Води відійшли вночі вдома. Чоловіки перелякалися. Кричали: "Давай бігом, бігом!" Ледве встигла одягтися. Ці роди були набагато легші. Старшого народжувала сутки.
Макарчик закричав одразу. Акушери сказали, що гарно співатиме. Поклали мені на груди. Відчула — я щаслива. Питали, чи прийду по дівчинку. Поки молода — чому б і ні, — усміхається. — Вирішила годувати Макарчика груддю — доки буде молоко.
У пологовий будинок Кравченки купували тільки медикаменти — за списком.
— Разом із памперсами й розпашонками уклалися в тисячу гривень. Більше ні за шо не платили. Прийшли, народилися — й пішли. Про бебі-бокс (безкоштовний набір із 25 необхідними речами для матері й малюка. — Газета) прочитала в інтернеті. Його нам дали. Там якісні бодіки, штанці, костюмчики. Усе підійшло. Хіба одіяло не дуже хороше.
— Планували Таню, а получився Макар, — каже Валентин Кравченко. Назвали, коли ще не родився. Я так захотів. Із дружиною познайомилися років 10 тому, коли перейшов у Яківчанську школу. До того ходив у Тахтауловому. Саша вчилася в паралельному класі. Поженилися 9 вересня 2011-го. Дружина вже була вагітною. Весілля відгуляли в "Редуті" в Яківцях. Гостей зібралося чоловік 100. Спочатку жили в Тахтауловому з моїми батьками. Характерами притиралися довго — щось не получалося. Тепер уже й не помню, шо саме.
— Я школу встигла закінчити і перший курс технікуму, — продовжує Олександра. — У лютому 2012-го народився Тимко, а у травні мені виповнилося 17.
Мене батьки виховували у строгості. Того ж вимагаю від старшого сина. Прийшов зі школи, роздівся, поїв, зробив уроки — потім гратися. Росте самостійним. Малого, певно, будем виховувать, як Тимка.
Дев'ять місяців був в АТО
2015 року Валентин Кравченко підписав контракт із Збройними силами. Дев'ять місяців був під Мар'їнкою.
— Мені сказав, що відправили в учебку. Спочатку так і було. А потім опинився на Донбасі, — говорить Олександра Кравченко.
Валентин — водій автокрана. Тимчасово безробітний.
Подружжя живе в Яківцях. Перебудовують дім, що залишився після смерті діда Олександри.
1 
Коментарі