Очевидців Голодомору опитували школярі
В обласному архіві збереглося 12 спогадів людей із Полтавського району, які пережили Голодомор у 1932–1933 роках. Їх 2008-го зібрали учні та вчителі району. Кожному поставили 51 запитання. Відповіді увійшли до всеукраїнської збірки "Книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933".
13-річна у той час Наталка Пацікайло жила з батьком і старшою сестрою у селі Василівка.
— Батько помер у травні 1933-го на моїх руках — попух. На похороні не була, бо хворіла. Через кілька днів пішла на кладовище шукати могилу, проте даремно. Збоку був перекопаний пустир з уже засохлою землею. Хрести ніхто не робив.
Мешканка села Ковалівка Євдокія Пуденко на час Голоду навчалась у п'ятому класі. Була із заможної родини.
— Худобу й продукти активісти позабирали 1932-го. Рятувалися тим, що батьки ходили міняти золоті прикраси й ікони на муку в торгсін (торговий дім з іноземцями. — Газета). Коли не стало чого міняти — мама відвела нас у дитячий будинок у Полтаві.
У Ковалівці жила й на той час 10-річна Марія Якубович:
— Йдеш вулицею — лежить мертвий. На кладовищах були викопані ями, куди скидали по 60–70 людей. Інколи навіть живих.
Її односельчанка Марія Білик мала 13 років:
— У школі товаришувала з однокласницею, яка приносила кукурудзяну кашу. Давала мені вишкребти котелок.
Марії Гаврилко було 3 роки. Жила з батьками і старшим на два роки братом у селі Сердюки:
— У матері стояв сундучок із полотняними сорочками — штук 20. І те забрали.
Ганна Горда теж мешкала в Сердюках. Було 10 років, коли почався Голодомор. Втратила батька, три сестри і стільки ж братів:
— Батька забрали в Підлепичі у стаціонар. Туди везли всіх слабих. За одну ніч померло багато чоловіків — потруїли їх.
19-річна Софія Шквиря жила в селі Малий Тростянець:
— Людей заставляли йти в колгосп. Хто не хотів добровільно — залишався ні з чим. А якщо пішов — годували один раз на день. Давали затірку чи лемішку.
Якось Софію ледь не з'їла мешканка села Головач, яка мала двох доньок.
— Позвали мене до себе в хату. Їхня мати ходила з кімнати в кімнату, закривала двері й ставні. Думала, що вони мене роздінуть і задушать. Вулицею йшов чоловік, почув. Через кілька днів до них приїхала міліція. Знайшла ковбаси, шматки м'яса, навіть жіночі груди були.
5-річна Анна Калага з батьками, 7-річною сестрою і 2-річним братом жили в селі Великі Козуби. Жінка розповіла, що їхня рідна тітка по сусідству з'їла молодшого сина.
— Тітка привела з садіка сина. Вимила й поклала спати на печі. Потім полізла до нього.
Любов Кольбах Голодомор застав у 6 років. Мешкала в селі Великий Тростянець із матір'ю й п'ятьма братами і сестрами.
— Була корова, так ми ночами біля неї сиділи по черзі, щоб не витягли.
Іван Токарь із Цибулів мав 5 років:
— Їли стовбури соняшників, ловили горобців. Батьки до торгсіну їздили. За золоті сережки якось отримали 20 буханок хліба.
Катерина Чегпіга жила в Клюшниках. Їй було 18 років.
— Заховану в землі картоплю знаходили активісти, штрикали металевими дротами. Діти плачуть із батьками — а вони останній стакан квасолі забирають.
8-річна Ольга Рудь проживала у Великому Тростянці. Пам'ятає, як батько з бабусею лежачі на печі з голоду вмерали.
— Весною 33-го почали оживати після страшної зими — їли квіточки, ягоди, ракушок.
7 
Коментарі