"Тут немає дрібниць. Кожна деталь несе смислове навантаження, створює гармонію"

4

У серпні 2018 року у Дашеві Іллінецького району розпочалося будівництво зони відпочинку "Острів кохання" на річці Соб.

– Коли ми були дітьми, тут протікала повноцінна річка з сильною течією. Біля млина стояв старий красивий міст. Поруч – глибока канава, – розповідає Володимир Скоморох, 57 років.

Знаходимось на затишному острівці, розташованому в руслі річки Соб в Дашеві Іллінецького району.

– Пізніше жив і працював в Умані, – продовжує чоловік. – Повернувся в Дашів 1996 року. Місце, де ми стоїмо, перетворилося в болото, що заросло чагарниками та у звалище з нестерпним смородом.
Минали роки. Більше не зміг спокійно на це дивитися. Це ж прекрасний острів зі своїм мікрокліматом. На ньому навіть у спеку комфортна прохолода. У голові вже намалював картину, якою має бути ця місцина. Звернувся до селищного голови Сергія Тітаренка. Він вислухав і запропонував розробити проект. Пообіцяв шукати шляхи його фінансування.
Проект назвали "Острів кохання". Почали працювати. Загнали техніку, розчистили чагарники. У процесі роботи задум постійно змінювався. Хлопці зібралися толкові. Кожен вносить щось корисне. Вирішили ще окультурити приострівну зону: створити ставочок, водоспад. Якщо порівнювати з першим замислом, то він був набагато скромніший.

– Я генерую ідеї. Спільно творимо ось цей ансамбль, – показує на ковані лавочки з імпровізованими людськими фігурами, паркову гойдалку, альтанку, ліхтарі, місток, доріжки. – Тут немає дрібниць. Кожна деталь несе смислове навантаження, створює гармонію. Окрасою буде 20-метрова червона квітка на сірому камені. Сходи зробимо зручними і для мам із дитячими візочками, і для людей поважного віку.
– Звідки така пристрасть до створення краси? – цікавлюсь.
– Я за фахом інженер-технолог із лісозаготівель. Довгий час працював в Уманському лісництві. Захоплювався різьбленням по дереву, – розповідає Володимир Юрійович. – Років три тому став писати картини. Все почалося з відображення церкви у ставку. Побачив цю красу – і захотілося перенести її на полотно. Пишу акриловими фарбами пейзажі та натюрморти. Маю вже 25 картин. Переважно – краєвиди Дашева. Зокрема, й острова. На моїх полотнах можна спостерігати, як він змінюється.
Вибираю місця, які подобаються. Звертаю увагу на світло й ракурс. Фотографую їх, а вже вдома малюю.
– Чи допомагають жителі Дашева творити "Острів кохання"? - Запитую. – Місяців два тому через "Фейсбук" закликав односельців почистити акваторію, – каже Володимир. – Дехто зголосився. Узгодили день і час. Проте, коли я сюди прийшов, не було жодної людини. Взяв граблі, почав сам чистити дно. Потім підійшли сини селищного голови. Допомогли.
Біда ще й у тому, що з іншої сторони мосту все сміття йде до острова. Декілька днів тому якась жінка прямо з мосту кинула мішок із котами у воду. Це відбулось у нас на очах.
Багато шкоди роблять діти: на скутерах заїжджають, смітять, пляшки б'ють. Вважаю, що школа недопрацьовує.
Але є люди, які живуть цією ідеєю. Хочу сказати про нашого тракториста Володимира Кифенка. Це віртуоз. Він незручним великим трактором фактично створив цей острів. Коваль Микола Мельник своїми руками зробив усі ансамблі. Вчитель навчально-реабілітаційного центру Михайло Тихонюк викладає камінь. Багато трудяться й працівники місцевого комунгоспу.
Загалом робочих рук не вистачає. Адже молоді хлопці роз'їхалися на заробітки, а старші каменярі кажуть, що руки вже не слухаються.
Більшість людей, звісно, підтримує. Але завжди знайдуться ті, хто підкине ложку дьогтю. Ми не зважаємо. Працюємо. І бачимо результати нашої праці, – зауважує чоловік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Іллінеччині пройшов пленер гончарів та живописців

×