Привіт, кумо! Пам"ятаєш, як колись люди довго пізнавали одне одного, любовні записочки передавалися через довірених подруг, а товчену картоплю не жерли зразу, а ліпили з неї зрази? Минули ті часи. Новітні технології вриваються в життя. Дехто каже, що люди псуються від цього. А я так не вважаю. Просто все відбувається швидше.
На другий день після знайомства із чоловіком ми обоє полізли в Інтернет. Він знайшов, що я — авторка псевдофеміністичної прози. Я дізналася, що він давав коментар газеті "Таймс" із приводу нового меню в "МакДональдз". Ми вирішили, що підходимо одне одному, і тут же з"їхалися в одну хату. У моїх батьків на це пішло три роки.
Люди також завели моду розривати стосунки по СМС. Це ганьба: якщо не хочеш більше когось бачити, май мужність зустрітися з ним віч-на-віч. Як ми розлучалися з моїм першим хлопцем, то аж дрижали стіни університету, де це все відбувалося. Я дізналася про себе багато нового, однокурсники отримали шоу, словом, усі раді. Майже всі.
У моїх батьків на це пішло три роки
Вчора ж співробітники мого чоловіка продемонстрували, як Блекберрі — кишеньковий пристрій, що отримує вашу електронну пошту, — може зруйнувати кар"єру за півгодини. Справа була в пабі. Сюзан нахилилася поправити щось на черевиках. Коли встала, в неї над головою була таця з напоями, яку вона перекинула на Махмуда, який тацю тримав. Махмуд пішов у туалет і звідти написав їй лист про те, що вона заляпала його годинник за три тисячі фунтів, і він вимагає грошей на чистку костюма Гуччі. Сюзан розіслала лист присутнім. За три хвилини всі знали, що Махмуд — ганчірка і жлоб, і що юрист із нього ніякий. Поки він повернувся з туалету, крісло під ним затріщало.
Але технологія в цьому не винна.
1 
1
Коментарі