Ми з кумою завжди знали, що її винайдуть. Десь незадовго до того, як нам виповниться 30. Ми це знали ще з університетського гуртожитку. Коли ми зробимо кар"єру, розбагатіємо, накупимо гарного одягу, зможемо щодня пити фруктовий сік, тоді вона і з"явиться — таблетка молодості.
Ми завжди про щось мріяли. Ті мрії важко й описати без усмішки: там фігурували якісь кабінети в нашій спільній фірмі, важливі люди, які ломилися до нас у двері, а нам було не до них, бо в нас була криза 30 років — так ми собі мріяли у 20. І ми зачинялися б від світу, пили дорогий коньяк "Курвуазьє", чисто через назву, і згадували б гуртожиток. А тоді б зітхали й приймали таблетку молодості.
Кума заповнила своє життя карколомною кар"єрою, дітьми та проектами. Я втекла на Захід, де в 30 років люди вважаються ще підлітками. Але куди не тікай, яку кар"єру не роби, а в певну мить усвідомлюєш: молодість уже ненадовго.
Кума заповнила своє життя кар"єрою, дітьми та проектами
Сьогодні прийшла на роботу, а колега каже: Нобеля з медицини дали трьом дослідникам, які працювали над вічною молодістю. Я пірнула в терміни й пояснення їхньої роботи, але зрозуміла небагато. Там було щось про ензими, хромосоми і ДНК. Дослідження переважно стосувалося того, як діляться клітини, і було дуже корисне в пошуку ліків проти раку — за що, власне, авторам і дали Нобеля.
Але чому ми з кумою, а разом з нами і все людство, ніколи не мріяли про таблетку мудрості? Навіть філософський камінь, який має в своїй назві грецьке слово "мудрість", обіцяє всього лише золото й вічне життя. Чому ми прагнемо лишатися молодими й дурними? Може, тому, що у великій мудрості велика печаль. Може, ми це знали вже тоді — в гуртожитку в голодних 1990-х?
2 
1
Коментарі
11