Привіт, кумо! Сердючка ще на "Євробачення" не з"їздила, а про неї вже в Європі знають. Британська преса писала, що її не люблять українські націоналісти, бо вона карикатурно зображує жінок середнього віку. Я навіть думала написати в ту газету і пояснити, за що націоналісти насправді не люблять Сердючку: бо вона не вписується в калиново-малиново-соборну картину України, де нема бездуховних трансвеститів.
Не любить Сердючку й інтелігенція: мовляв, низькопробна попса, не зрівняти з Моцартом чи навіть "Океаном Ельзи". Тут у мене одне питання до критиків Сердючки: якого трясця ви не слухаєте Моцарта?
Я — за Сердючку на "Євробаченні". По-перше, досить Україні експортувати голих дівчат за кордон. А по-друге, Сердючка — це ми, хочемо ми того чи ні. І або ми полюбимо себе такими, як є, або так нам і треба.
Жінка, видно, також хряпнула з приводу воскреслого Христа
Років сім тому я їхала в полтавському тролейбусі. Було якраз перед Пасхою, дуже тепло. Мужики почали розстібатися й обдавати присутніх дам своїми феромонами триденної давнини. Один підпилий чоловічок років п"ятдесяти, який їхав зі своєю трохи молодшою співробітницею, почав перед нею виставлятися. Жінка хихотіла — видно, також хряпнула з приводу воскреслого Христа. І ось він їй і каже:
— Валєнтіна Сємьоновна, а ви знаєте ету артістку, шо Вєра Сердюк? Шо проводніцу іграє?
— Канєшно, канєшно, Валєрій Міхайловіч, — сказала Валєнтіна Сємьоновна. — А шо?
— А то, шо ето ж моя троюрідна сестра!
І замість зареготати, пасажири з повагою закивали. Про те, що всередині Сердючки сидить Андрій Данилко, видно, ніхто не знав. І я зрозуміла, чому з Сердючкиних пародій не сміються в Полтаві. Вона — одна з нас, троюрідна сестра Валєрія Міхайловіча.
1 
1
Коментарі
9