Ексклюзиви
Вівторок, 24 лютого 2009 16:32
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало
Світлана Пиркало

Рецепт борщу

 

П ривіт, кумо! Я вже місяць посилено вчу іспанську мову по суботах. Записалася на курси в Інститут Сервантеса. У групі з дюжина студентів: турок із Кіпру, італієць із Сицилії, француженка, чешка, іранка, що виросла в Новій Зеландії, двоє індонезійців, українка, що виросла в Чехії, і я. Викладає іспанка.

Коли я ходила на курси французької, там також був повний інтернаціонал. Єдиний, хто назвався англійцем, мав шкіру кольору вугілля. Таке враження, що в місті Лондон класичних англійців просто не існує. Ну й не треба. Місто, здається, прекрасно обходиться й без них. Ми, лондонці, поліглоти й космополіти, люди сучасного світу, нам усе одно, у кого який паспорт. Треба англійців — то послухаємо на Різдво промову королеви Єлизавети Другої. Правда, вона за походженням німкеня із Саксо-Кобург-Готів. Але сидить на троні — хай уже вважається щирою англійкою.

Але я не про неї. Минулого разу нам задали написати рецепт національної кухні по-іспанськи. Я почала шукати слово "український". В англо-іспанському словнику цього слова не було. Слова "Україна" — також. Уганда є, Уругвай є, навіть планета Уран є. А України немає. Як це так?

Уганда є, Уругвай — є, а України — немає

Словник, як виявилося, був укладений 1982 року. Тоді народилася моя сестра, ще не помер Брежнєв, а України не було на карті. І нікому цього не поясниш.

У Лондоні живуть сотні народностей. Але мало хто з моїх сусідів, поліглотів і космополітів, зрозумів би, як це — виростати в анонімному краю, відомому на Заході як Russia. Як воно — малювати руками в повітрі Польщу і тикати кудись праворуч, коли пояснюєш, звідки ти родом.

Якби не Майдан, я б це робила й досі. А так просто перекладаю на іспанську рецепт українського борщу.

Зараз ви читаєте новину «Рецепт борщу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

14

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода