Привіт, кумо. Хочеш дізнатися меню останньої вечері? Не тієї, яку зобразив на фресці Леонардо да Вінчі. Те меню давно відоме — вино та хліб. А тієї, яку тиждень тому спожив засуджений на смерть в американському штаті Огайо вбивця Джон Хікс. Це можна легко знайти в Інтернеті.
Двадцять років тому Хікс, шукаючи грошей на кокаїн, убив свою тещу та пасербицю. А на останню вечерю він попросив два біфштекси, печену картоплю, чіпси, пиріг із яблуками та безалкогольний напій. Свобода слова в західному розумінні означає, що громадськості розповідають навіть про такі деталі.
Інший убивця, Чарльз Деніел Текер із Техасу, замовив два подвійні чізбургери, чотири шматки піци, чіпси, чотири банки коли, шоколадку, два шматки шоколадного торта та кілограм морозива.
Звісно, людей цікавить усе, що стосується смерті та навколосмертних проблем. Тим більше, що всі ми — люди, навіть ті, хто нелюди. Усі колись були маленькими хлопчиками і дівчатками. Серійний ґвалтівник, маніяк і вбивця Текер зберіг любов до морозива та шоколаду. А перед смертю сказав, що скоро побачить маму.
Перед смертю він сказав, що скоро побачить маму
Чому я зараз про це пишу, а ти читаєш? Адже передсмертні меню — штука забавна, та не більше. Просто мені дуже не подобається, що держава може знищувати своїх громадян — хай навіть і по заслузі. Люди не повинні вбивати інших. Навіть якщо перед цим їх нагодують смачною піцою, а за мить до того, як зробити смертельну ін"єкцію, протруть руку спиртом.
Слава Богу, в Україні кілька років тому виконання смертних кар призупинили. Це рішення збіглося з судом над одним із найбільших в історії серійних убивць — Онопрієнком. Призупинили, але не відмінили. Бо в народі ця ідея досі непопулярна. В американців так само. От вони й розважають себе читанням передсмертних меню.
1 
1
Коментарі