Перед нашими виборами англійські газети багато писали про те, як в Україні бракувало реформ, про те, що Майдан і "помаранчевий" Ющенко так і не побороли корупцію. Я ж пояснюю своїм англійським друзям: яка корупція? Це така філософія.

Знаю, про що кажу, бо цю філософію добре вивчила. У Київський університет я вступила без хабара, бо посіла призове місце на олімпіаді для школярів і нахабно вірила, що зі знаннями можна скрізь пропхатися. Першою сесією закінчився злиденний 1993 рік, дійшла черга до другої, літньої сесії. От на ній ми і складали філософію.

Мені трапився білет про Фрідріха Ніцше. Хто ж у 17 років не любить Ніцше? Я знала його трохи не напам"ять. "Так говорив Заратуштра" здавалося вершиною світової думки, а всі, хто писав до чи після Ніцще, — ганебними графоманами. Я не просто знала все, а мала якусь дуже глибоку власну думку з приводу складних місць у "До генеалогії моралі". Я написала абсолютно блискучу відповідь і з радістю пострибала в гуртожиток по травневих калюжах.

Трійка звалилася на голову, як цеглина. Трійка моргала зі сторінки нахабними напівдупками, відібравши в мене мову і бажання жити далі. Я, захлинаючись, подзвонила мамі, яка поспівчувала і пообіцяла прислати на кафедру філософії батька з хабаром, від чого я крізь шмарки відмовилася.

Мама поспівчувала і пообіцяла прислати батька з хабаром

Проте, як дуже часто буває, виявилося, що мама була права.

Коли горе трохи минуло, я зауважила, що в нашій групі були майже одні трійки, пара четвірок і три п"ятірки. І я запитала, що ж таке написали в своїх роботах відмінники. Тут і з"ясувалося, що три щасливі власники найвищої оцінки на минулих вихідних сапали й підгортали філософу картоплю на дачі.

От і вся філософія.

×