Привіт, кумо! З Миколаєм! Приніс моєму хрещенику цукерок, настільну лампу і чорні шкарпетки?

Чверть століття тому мої мама й тато також готували мені подарунок. Але я про це не знала, бачила тільки, що мама якось раптом розтовстіла. Одного вечора вона почала кудись збиратися.

— У нас на роботі — новогодній огоньок, — пояснила вона.

Голубий вогник — це було щось із телевізора, дуже красиве, з Людмилою Гурченко. Було очевидно, що товстухам на нього зась.

— Ти товстуха, оловянноє брюхо, желєзний поясок, — сказала я мамі.

Це була загадка про бочку, якої нас навчили в дитсадку. Загадкову "брюху" я тоді розгадати не могла, але необхідність пояска виглядала очевидною. Я принесла мамі якийсь пояс і вимагала, щоб вона вдягла його на вогник. Мама посміялася і пояснила, що у неї в животі сидить хтось маленький і загадковий. Оце так подарунок на Новий рік! Найкращий у світі!

Це була загадка про бочку

Так у мене з"явилася сестра. Біляве, синьооке, вперте створіння. Воно спало й пісяло в моєму ліжку і гралося моїми іграшками, з року в рік терпіло заяви вчителів про те, що старша сестра добре вчилася, а на тебе ще подивимось. Я десь лазила по світах, а створіння тихо жило в Полтаві. А потім знайшло собі пару, вийшло заміж і вперше в житті мене обскочило: почало чекати дитину.

Я також дуже чекаю на її дитину. Чи воно буде синьооке? Чи буде вперте?

А мама хвилюється і все згадує, як ходила вагітна сестрою. Вже разів десять нагадала мені історію про толстуху оловянноє брюхо. Ми згадали все про ту зиму, і сніг, крізь який було не проїхати до пологового будинку, і хамство акушерок, і холодні з морозу мандарини, і ніс сестри, не схожий на мій. Тоді не було Святого Миколая, був сам  Брежнєв. А зараз Миколай повернувся. І є кому помолитися, щоб усе було гаразд.

×