Мої руки крали

 

Привіт, кумо! Твої руки що-небудь крали?

Ось і минули вибори. Я так і не зрозуміла, чиї руки скільки вкрали, і чи це ще за великим рахунком когось цікавить. А от мої руки колись крали.

До школи мене віддали в шість років. Пішла в "нульовий" клас. Той навчальний рік запам"ятався трьома подіями: склеїв ласти Брежнєв, через якого три дні не крутили "Вечірню казку"; я намагалася затушити шкільним ранцем лісову пожежу; а ще я вкрала в Оксани фломастери.

Радянські фломастери були просто знущанням. Заховані в оманливих барвистих пластикових трубках, їхні серця після відкривання видихувалися за день. Я швидко навчилася фокуса — заливала всередину батьків одеколон. Животіння фломастера продовжувалося ще на кілька хвилин, але це було несерйозно. Імпортні фломастери коштували 12 рублів. Такі гроші могли бути лише в баби чи діда після пенсії, бо ж, як відомо, їхня пенсія існує виключно на подарунки онукам. Проте баба з дідом були за фарбу й олівці і проти дурних і дорогих — але ж яких яскравих, Господи! — фломастерів.

Мама наказала принести від Оксани розписку

Тому я вкрала набір фломастерів в однокласниці Оксани. Розуміючи, що доведеться відповідати на незручні питання, придбану нечесним шляхом пачку я заховала до дровітні. Але мама звернула увагу, що надто вже часто я бігаю за хату з  листками паперу.

Після розмови про те, що красти погано, і чому саме, мама наказала мені самій віднести Оксані фломастери. І пояснити, що я їх украла. Я мала принести від Оксани розписку.

У мами й досі десь лежить розписка: "Света фламастіри віддала".

×