Коли почали продавати квитки на цей оперний сезон, у моєму житті саме почалися процеси, які вже давали мені знати, що в оперу незабаром мені ходити буде ні з ким. Але лондонська опера — не найгірше місце, де бути самій. Тому я купила собі по одному квитку на "Трістана і Ізольду" та на "Кармен" — дві історії трагічного, фатального і прекрасного кохання.

Історія Кармен відома багатьом: красива циганка закохує в себе вояка Хосе, переконує його визволити її з-під арешту. Він убиває свого начальника і тікає з Кармен та її друзями-контрабандистами в гори. Там через його важкий характер вона втрачає до нього інтерес. Кармен їде в Севілью на виставу тореадора, якого покохала, там її піджидає дон Хосе, тут їй і смерть.

Дон Хосе — не надто симпатичний персонаж. Як правило, його зображають небезпечним психопатом із початку. Але цього разу роль виконував тенор Роберто Аланья, який прожив цю роль на сцені від сильного солдата до зламаного, зляканого, земного чоловіка.

Як же так — любов була і нема?

У мене був колись такий дон Хосе. Він ніяк не міг зрозуміти, що наш роман скінчився. Приходив під аудиторію в університеті, вимагав пояснень: як же так — любов була і нема? Я змушена була вигадати якогось коханця, щоб хоч так пояснити, чому іду від нього. Він почав погрожувати — і мені, і "йому", і себе також не шкодував у цих сценаріях, писав якісь страшні листи. Зрештою я попросила допомоги в однокурсника і друга Паші, і він по-чоловічому за хвилину пояснив те, що мені не вдавалося місяцями.

Ця історія травмувала мене на багато років. Але слухаючи благання дона Хосе, в якого з рук вислизає єдиний сенс життя, я раптом відчула, що співчуваю йому. І цьому, що на сцені, і тому, що трапився зі мною.

Адже я сама його в себе закохала.

×